с. Олександрія – с. Збуж
26.07.2011 – 2.08.2011
Той несправжній байдарочник, хто не мріє відкрити для себе нові маршрути незнайомими річками. Ще зимою задумувались: куди б піти влітку?
В попередні сезони були на Стиру, були на Случі. Між ними ще одна річка – Горинь, але яка вона? У всезнаючому Інтернеті майже нема інформації про сплави, лише про дводенні мандрівки катамаранами поблизу Рівного.
Підбадьорюючи себе навзаєм, прагнучи нових вражень і нелегких шляхів, вирішуємо йти двома байдарками, з досвідченими капітанами й матросами.
26. 07. Електричкою Львів-Рівне подорожуєм чотири години (Львів 13.51 – Рівне 18.00). Байдарки і спорядження везе машина, тому легко переходимо вулицю й навпроти вокзалу сідаємо у маршрутку Рівне-Любомирка, щоб не чекати дизеля (о 20 год.).
За півгодини – с. Олександрія, перша стоянка наша за залізничним мостом, на правому березі річки. Гарна велика поляна, пляж пісочний, артезіанський колодязь. Вода в Горині дуже сподобалась: чиста, зеленкуватого кольору. Купатись – насолода. Але проблеми з погодою почались з першого дня: дві грози з градом!
27. 07 Наступного ранку, зміцнившись юшкою з сомиків, випливаємо о 12 год. Раз на півгодини ніби є місця, придатні для стоянок. Кладку минаємо легко, зліва. Село з річки не проглядається, раз бачили хатинку, біля неї драбина у воду (такий підхід до річки!).
О 14 маємо перекус перед турбазою, на лівому березі, на комфортних пеньках.
Поблизу села Хотин теж легко проходимо під мостом. Цікава особливість: на мостах Рівненщини полюбляють стояти табуни коней, заважаючи проїзду транспорту. Гребемо, бережки заболочені, ледь вибираємось на берег за стиглими яблучками. Але в цілому сплав нормальний, боброві загати до середини річки, боброві “ковзанки” з берега у воду, дерева теж лежать, але, на щастя, завжди є прохід. Давно видно височезні труби. Нас попередили: це – підприємство “Азот”, буде дамба!
Й ось вона о 18 год. Завертаємо у старицю справа, розвідуємо – обнос півкілометра, через дорогу, по діагоналі, на мис після дамби. Тут і заночували. Видно с. Метків.
28.07. День наступний був безрибним, але нашому рибалці пощастило вранці бачити бобра, якому не заважав шум дамби шастати туди-сюди біля берега. Бережок на стоянці виявився болотистим, щоб загружатись нарубали верболозу під ноги. Випливли о 12. Далі місць гарних ніби побільшало.
Через 40 хвилин річка раптово “розтроїлась” (на три рукави). Пощастило: спитали рибалок на човні – яке основне русло? Виявилось: треба різко вліво, майже проти течії, щоб не потрапити у велику петлю старого русла. Міст біля с. Рубче проходили дуже обережно, за ним притоплені палі, обходили трохи справа. Хвилин за десять потому на лівому березі видно три залізні стовпчики, з одного під напором струменить вода, це – така артезіанська свердловина.
14.30 – Оржів, після річечки Устя гарний великий пляж. Далі річка дуже-дуже захаращена деревами. Пливемо повільно, благо, течія (тут і зараз) слабка. Виходів знову нема.
О 16 год. справжня засада – міст в Суську. Стирчать позад мосту палі від старого мостика, всі проходи, окрім одного, куди валить вся вода, захаращені великими деревами-дровами. Капітани – на міст, вирішують, що справа ніби є один метр проходу. Молодий і відважний дійсно проходить сам, але за два сантиметри від підтоплених стовпців. А проводка за чалку не дуже вдається, бо мілина змінюється ямою, течія шарпає байдарку, вириває з рук, її ловить капітан на іншій байдарці.
Після Суська годинки дві гребли, а стати на нічліг не було де. Раз в глухому лісі спостерігали бережок з білих камінчиків, й течія там швидка. Навіть там, де річка Стубла впадає теж не було гарного місця. Лише на початку села Дюксин знайшли міні-пляж з білою глиною (правий берег), круто вгору вихід. Над ним місце на один намет, далі – можна ще знайти місцинки для наметів.
29.08. Від с. Жобрин почалась відчутно краща течія. Примітка: старого русла, яке позначене на карті і робить велику петлю з купою поворотів, насправді вже нема. Ще одна дуже ВАЖЛИВА ПРИМІТКА: наш похід відбувався у час, коли в Горині було найменше води за сім останніх років!!! Коли повені і повноводна річка – все може бути по-іншому!!!
Перед Деражним ліс гарний на високому березі, можна робити тільки технічну зупинку. Після лісу труба через річку, під нею справа вихід на пасовище. В самому Деражному гарний вихід під мостом, близько магазин, зупинка маршрутки. Коли ми вже готові до відплиття після перекусу, раптом добрі відпочиваючі люди попереджують: а далі старий міст захаращений, а від нього за поворотом понтонний міст! Дійсно – страшний розвалений старий міст, один прохід справа (дякуємо невідомим хлопцям, що його прочистили, теж був завалений!) Йдуть самі капітани, дуже обережно, бо течія зносить! Далі відразу понтон. Оскільки ВОДИ МАЛО, знайшли зліва, в багнюці, прохід під понтоном, проводка за чалку, (один пускає, другий ловить). Як зазвичай буває, у напружені моменти ще й починається дощ-злива! В кінці села дуже гарний прозорий сосновий ліс, альтанки, лавочки, чути шум машин з дороги! Але така окультурена відпочинкова зона нас не приваблює! Ми не шукаємо легких шляхів, тому, хоч можна було й зліва потім стати на пасовиську, але допливли до самотньої верби на правому березі, під якою знайшлося джерельце з неймовірно смачною водою.
30.07. Вночі дощ, шквальний вітер від грози. Зловились у негоду аж три сомики. Затримались, поки їх смажили. Мали нагоду побачити улов місцевого рибалки: п’ятикілограмову щуку!!! О чому це не наш трофей?! Річка далі міняється, але добрих виходів мало. Гарна течія. Почались високі голі береги, пасовиська.
Поблизу с. Корчин дерев’яний міст, як завжди, лише один прохід, інші завалені, обережно пройшли. Два села по обидва боки річки, а стоянок нема, голі височенні береги.
Допливли до с. Ставок, одурив пастух, що через три повороти буде гарна місцина – не знайшли. Тричі річка підходила до лісу, але вихід до нього був лише один, на жаль, там здохлятиною смерділо, геть утікаємо. Не допливаючи с. Базальтове стали на правому березі, на пасовиську, але є поодинокі дерева, кущі, дровами забезпечені! Видно, що наша Горинь робить в цьому місці аж три повороти! Примітка: русло ріки дуже звивисте, поворот за поворотом!
31.07. Безславно закінчився липень. Після нічної грози зарядив сильний дощ на увесь день. Вимушена днівка.
1.08. Дощ стихає о 9 ранку. Вперед! У Злазному водички питної набрали, жваво гребемо, але гроза наздоганяє під мостом на трасі Деражне-Костопіль. Ледь вийшли на лівому березі, глибоко. Звідси видно фонтануючий струмінь у лузі, напевно, теж артезіанська свердловина.
Сіл Жалин, Підлужжя з води не побачили. Якийсь симпатичний чистенький потічок впадав у Горинь зліва (перед високовольтною). Якщо це джерело – гарне місце було б для стоянки! Пропливаємо потім сосновий ліс з гаражами для моторок, але, як завжди, на високому правому березі.
Наша остання ночівля – за поворотом, на лівому березі – кінець с. Збуж, луг з видом на синю церковцю, найстарішу дерев’яну церкву цього району. Все здається чудовим: краєвид, село, пляж, наявність дров. Попереду прохідний міст, наступний непрохідний понтон аж в Комарівці (хлопці кажуть). Але… але… коли
2.08. пробуджуємось від шуму дощу – терпіти таку негоду декому не стає вже сил… На жаль, прощай Горинь!
Анна Волинська
