Вуж 2015

Володимир Гарбузюк

Вуж від станції Ушиця до с. Поліське 

30 квітня – 3 травня 2015 року

30 квітня три поїзди – зі Львова, Луцька та Києва рушили в дорогу щоб три частини нашої групи зустрілись для спільної подорожі.

1 травня

Усі екіпажі зустрілись зранку на вокзалі у Коростені.

Про всяк випадок домовились з привокзальним таксистом про зворотній шлях від с. Поліське до вокзалу Коростеня за два дні на третій.

Обіцяв завезти за 80 грн – нас це влаштовувало…

До станції Ушиця доїхали електричкою Коростень-Шепетівка (відправлення 09.22). Їхали до 10.15. До ріки 900 метрів від станції грунтовою дорогою. За дві ходки принесли вантажі. Орієнтир – цегляна споруда за сотню метрів до води.

Нашвидкоруч перекусили – і до складання… Часу відвідати гранітний кар’єр з протилежного боку від станції та доти Другої світової (500 м від місця старту у лісі) вже не було. Ми поспішали, бо прогноз каркав, що будуть дощі.

Ще перед складанням байдарок пройшлися вздовж берега і зрозуміли, що через малу воду доведеться одразу обносити за кількадесят метрів попереду дерево, з якого місцеві жителі зробили кладку, тому байдарки спустили на воду у незручному болотистому місці за деревом.

Щойно рушили о 14.20 – почав накрапати дощ, несильний.

Одразу повернули не в ту протоку і за кілька сот метрів річка закінчилась, а на роздрукованих мапах усе було чудово видно… Подивились в мапи, повернули назад і продовжили шлях вузенькою протокою, що вивела в основне вужче русло. Мальовничі береги з соснами.

О 15.26 бачимо попереду хатину на березі, за нею – колоди – кладки поперек річки. Роман Могилевський дістав свою сокиру і до діла. Розрубану колоду проштовхнули вперед і пройшли. Тривало усе 15 хвилин. Ще через 7 хвилин кладка, прохід чистий.

16. 00. Бачимо вигорілий берег, але ліс цілий.

16.09. Проходимо вільно під дерев’яним мостом і зупиняємось для короткого відпочинку одразу за ним.

Поруч хати і кладовище. Це центр того ж села Ушиця.

Правий берег вкритий сосновими лісами. Русло де-не-де звужується, є “корки” із старого минулорічного комишу, який не знесла весняна повінь – бо її не було….

17.08 – по правому березі мішаний ліс, красиві берези схиляються над водою

17. 21 – попереду обнос — гребля і міст.

17. 51 – після обносу (л/б) вирушили далі, о 18.00 бачимо на п/б досить гарну місцину для табору – чиста світла галявина. Ну, вирішили йти далі – заблизько до мосту, шум, рибалки – немає душевного відпочинку…

18.44 Низький рівень води показав перешкоду – кілька рядів старих дубових колод стирчать з дна, загрожуючи порвати днища байдарок. Обережно переносимо через них плавзасоби і зупиняємось одразу за перешкодою на п/б у густій траві поміж дерев.

19.32 – усе і усі на березі, горить вогнище. Легкий перекус, ставимо намети і варимо вечерю.

20.31 – вечеря і вечірні байки коло вогнища.

Настрій у всіх хороший. Ніхто не звертав уваги на те, коли починався і коли закінчувався дрібний дощ протягом дня.

2 травня

Спати було добре. Хоча небезпека чигала на нас – Роман виявив на кущі поруч з табором великий жмут кабанячої шерсті… Тільки шерсті — ні рогів, ні копит… Ми й досі думаємо – до кого ж він приходив? Цей важливий трофей помандрував до Львова у сірниковій коробці…

О дев’ятій сніданок, опів на одинадцяту – в дорогу.

На відстані 10 хвилин від стоянки – чудове місце на п/б. за кілька хвилин – ще одне на л/б. Вігвам пристойних розмірів, лавки….. Але ж ми не шукаємо зайвих вигод, правда?

10.47 – повалене дерево.

11.04 – пробиваємо байдаркою корок з минулорічного комишу під мостом.

11.12 – знову дерево, прорубуємо прохід під л/б і проводимо байдарки.

11.34 пробиваємо комишеві корки поперек ріки.

11.38 – мілкий перекатик.

12.01 – зупиняємось навпроти с. Струмок. Частина команди йде по воду на л/б, частина відпочиває на п/б. Неподалік від берега старий місток над струмком. Справді – с. Струмок

Наша Оля дуже зголодніла, і намагається скуштувати їжу бобрів, яких тут безліч. Ми бачили сотні їх домівок, і двічі вони плили перед байдаркою. Жирні такі…. Через отой струмок колись йшла дорога, а зараз стоїть скелет мосту.

Біля зруйнованого мостика кущ черемхи. Кілька його гілочок дістались нашим дівчатам.

12.49 За с. Струмок наближаємось до “Скель закоханих”. Назва явно сучасно-гламурна.

13.15 Ріка оминає скелі правим поворотом, у якому в руслі багато каміння, та це не дивина.

13.54 Знову міст, гострі палі старого моста на дні і циркові номери у виконанні наших екіпажів. Глядацька зала повна (див. на міст).

14.40 Перекус і невелика фотосесія.

15.56 Обносимо мостик-кладку, заломану таким чином, що тут не пройти нам ніяк.

16.13 Одна з безлічі мілин.

18. 58 За кілометр до греблі в Ушомирі зупиняємось на нічліг на високому п/б. тут хороша, захищена від вітру галявина, є дорога, яка веде до шосе, яке чути здалеку. Облаштовуємо табір – пиляємо дрова і колоди для сидіння, натягуємо тент, бо в повітрі знову чути дощем.

Такий спосіб чищення моркви відомий тільки нашому головному шаману – покровителю мільйонів отруйних фурій, що живуть у фортецях, які в народі неправильно називають “вуликами”….

20.16 Наші славні підкорювачі стратосфери Олександр та Олексій знову упіймали чималі рибини, це вже стало хорошою традицією. На минулій стоянці вони однією рибкою, правда, трішки меншою, ніж ці велетні, нагодували усю команду. У наступній подорожі треба обов’язково вирішити цю проблему – що робити з рибою???

Вечеря, до вечері і після вечері – усе було добре….

3 травня

Залишили стоянку об 11-й годині. Можна було раніше, але минулий день був важким. Крім того, шаману треба було дати час на ранкові заклинання гранітного стовпа, якого він возив з собою…

11. 27. Попереду гребля в Ушомирі.

Наступні фото – краєвиди з греблі до і після дамби

Хвилин 40 обнос, набирання водии, фотографування.

12. 28 – ажурний мостик над річкою.

13.54 після багатьох проводок знову місток, добре, що погода чудова, а вода – чиста

14.29 Знову підвісний мостик. Після Ушомира річка змінилась – уздовж обох берегів луги-пасовиська на кількасот метрів, видно сучасні новобудови, але води у ріці це не додає..

15. 00 Перекус. Відчувається наближення цивілізації – на березі сміття, що залишили “відпочиваючі”, джипи в цьому місці перетинають ріку бродом.

Варимо чай.

16. 43 Далі мілин вже немає, річка ширшає, відчувається підпір водосховища

16. 49. Попереду два мости

17. 00 ЦЕ вже фініш – гребля ГЕС

Пошуки чистого місця для стоянки поблизу ГЕС були марними – усе засмічене…. Якщо перейти на правий берег (ми зупинилиль ліворуч від греблі біля шосе), то там сосновий лісок, де можна переночувати. Наші “кияни” (Роман, Олексій і Олександр – родом з інших великих міст України) мали ще день, тож залишались, а львів’яни і лучани вирушили на вокзал рейсовим автобусом, які тут ходять регулярно до вокзалу. Короте прощання – і складаємо байдарки. Легко дістаємося напівпорожньою маршруткою до вокзалу.

На вокзалі у кімнатах відпочинку відмовляються брати з усіма речами, посилають – у камеру зберігання… Там ціни такі, до дешевше помордуватись у залі для пасажирів до ранку. Що ми і зробили у чудовій компанії 3-4 місцевих колоритних бомжів. А що – ми теж люди, і маємо право трішки побомжувати…

У поїзді добре виспались. Поїздка була вдалою, погода – майже доброю, компанія – прекрасною. А те, що я, проводячи байдарку, раптово шубовснув у холоднувату воду (а минулого дня – Оля) і трохи її надпив, – прикольно, адже я не усю випив, а залишив трохи для тих туристів, які знову підуть цим маршрутом після безсніжної зими.

 

 

 

 

 

Поділитися на facebook
Поділитися на google
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin

Залишити коментар

Доброчинні пожертви на сайт

Сайт клубу існує на щорічні пожертви учасників сплавів і симпатиків клубу. Просимо надсилати прийнятну для вас суму на рахунок керівника клубу:

Raiffeisen bank aval

4149 5000 2381 0230

з позначкою (на сайт)

Звіт про використання коштів протягом року на сайті кожного грудня