Від Дубно до с. Вербаїв перед Луцьком
30 квітня — 4 травня 2014 року
Вісім екіпажів по два чоловіки, шестеро з Луцька, один – з Червонограда Львівської обл., усі інші – зі Львова та околиць.
Плавзасоби — дві “надувнухи”, один “Салют – 2” — ветеран, два “Таймені – 3”, чотири “Таймені – 2” з новими нерісівськими шкірами
30 квітня.
Зі Львова електричкою до Дубна, по обіді розташувались на станції спортсменів – човнярів за замком. Поставили палатки на траві, розклали байдарки, повечеряли.
Зранку приїхали друзі з Луцька.
1 травня
Вийшли, як і планували, о 12.00. Перші кілометри ріки – прямий канал, згодом русло повертається до нормального стану. Береги у верболозах. Перешкоди незначні – кладки якісь, мостики… Ріка десь метрів 8 шириною, рівень води, як на початок травня, дуууууже низький, але значних мілин немає.
Потрохи розгортаємо ковдру Малинського водосховища… Вітер в обличчя. Міст, прохід чистий.
Ось і ГЕС – спочатку треба оглянути. Оглядаємо, вибираємо місце, переносимо речі і човни.
Кілометра за півтора на л/б є лікарня і лісок, між ними і рікою – чистий беріжок. Тут і зупиняємось. На протилежному березі видно пагорби — це пам’ятка археології під охороною закону (нарешті ми знайшли в Україні місце де він діє) — прадавнє городище Муравиця, згадка про яке є у літописах. (Городище літописного міста Муравиця (смт Млинів, правий берег р. Ікви) – пам’ятка археології (2 тис. – 10 ст. до н.е., 9 – 13 ст.))
Ми жваво розгорнули табір, набрали води у лікарняній конюшні, вечер я теж не забарилась. Разом з нами вечеряли і двоє наших друзів, що мандрували машиною неподалік. Ім дехто героїчно віддав свою палатку і спальник, а сам мерз до ранку у іх дууууууже малолітражці… Вечеря була веселою, проте біля вогнища не було нічних посиденьок — перехід водосховищем проти зустрічного вітру стомив народ.
2 травня
Стартували о 10.30.
Спочатку переправились на протилежний берег, де оглянули пагорби Муравиці. До них можна дійти байдарками впритул. Берег твердий, що на Ікві не часто.
У с. Добрятин влаштували перепочинок – оглянули свердловину, з якої протягом 30 років б’є струмінь води. Раніше свердловина була на березі, але з часом опинилась у воді. тут, кажуть місцеві, мали збудувати санаторій (місце справді дууууже гарне), тому пробурили свердловину. Та, на жаль,Ю вона має відчутний смак і запах сірководню – пити важко ))) На березі стара занедбана хата. За Добрятином перед високою горою правого берега зручний вихід, столик під берегом, тінь. Тут перекус.
Часом зустрічаються повалені дерева, нічого складного. З-з низького рівня води інколи на колоди можна наштовхнутись і під поверхнею води. Береги безлісі, є кладки, але високі.
Перед однією з них — завал із стовбурів дерев. Прохід є.
Вздовж правого берега йде автотраса на с. Торговиця, тут бетонний міст на лівий берег до с. Лихачівка і назад – до с. Демидівка.
За Торговицею Іква впадає у Стир. У руслі є затонулі стовбури дерев.
Коли урвище високого правого берега знижується – з’являється гарний лужок під хатою на горбі — село Нове. Тут ми і отаборились (50`34 N, 25` 24 E). Місце гарне, дрова шукали по кущах.
Увечері наш відомий рибальськими подвигами усьому цивілізованому світові Мирослав Волинський зловив кілька здоровенних коропів, які викликали ажіотаж у присутніх – усі хотіли зробити фото з рибами, яким де дуже пофартило цього дня….
Вечеря була смачною.
3 травня
Стартували аж о 12.00.
Ранок похмурий і холодний.
Деякі “чайники”-слабодухи, взнавши прогноз погоди з інтернету, почали вголос роздумувати, як краще дістатись додому. Ще деякі були готові зробити це негайно… Поки придушувались панічні настрої – минув час…
Проте перебування у байдарці одразу усіх заспокоює — ми бадьоро йдемо далі.
Минаємо нафтопровід, що йде черес Стир.
У с. Підлісці — перекус на п/б біля с. Підлісці (50’37 N. 25`23 E)
Рівень води низький, тому видно джерела під берегом. Місце зручне і для ночівлі, є чисті галявини під берегом. Вихід з води – добрий, кам’янистий.
За селом острів дугою наліво, ми йдемо прямо кращим шляхом. Регулярно з’являються підвищення на п/б з гніздами ластівок у піщаних кручах.
Минаємо берег під лісом біля села Межиріччя (50’38 N, 25`21 E) – тут остання можливість зупинитись у гарному місці (до Луцька).
Вихід на п/б невеликий, далі галявина і ліс за нею. Через ліс дорога до села.
Але ми йдемо далі – бо від села у напрямі Луцька вщент розбита дорога, а нам треба вивозити машиною байдарки.
У с. Вербаїв лучани завершують сплав і з великими труднощами витягають на крутий л/б байдарки. До с. Яловичі місць для стоянок нема. Під селом кілька гарних галявин, зупиняємось у місці, де селяни “паркують” свої плоскодонні крейсери. Нагорі хата, за нею – вулиця до роздоріжжя біля кладовища. Тут зупинка автобусів до Луцька і Дубно.
З огляду на дощ, що наближався, бадьоро отаборюємось, вже у темряві під дощем вечеряємо. Цілу ніч дощ і дуже холодно. Зранку під дощем згортаємо табір та прямуємо до зупинки. Ось і все…
P.S. “Путін Ху..ло, ла-ла-ла ла-ла ла-ла -ла!!!” — співали ми час від часу. Як посміхались цьому рибалки на берегах….
