РУСЛАН І ТЕТЯНА БЄЛАНОВИ
ЗВІТ
Про водний туристський похід по р. Інгул
на двомісній надувній байдарці «Ладья»
06-11 травня 2020 року
за маршрутом
с.Калинівка (Кіровоградська обл.)- с.Софіївка (Миколаївська обл.)
Загальні відомості
Річка Інгул – ліва та найбільша притока р. Південний Буг, протікає в межах Кіровоградської та Миколаївської областей, переважно з півночі на південь. Довжина Інгула – 354км. Витоки знаходяться неподалік с. Бровкове (приблизно 30км на північ від м. Кропивницький). Гирло Інгула знаходиться в м. Миколаїв.
Основні притоки, праві: Грузька, Сугоклія-Кам’янувата, Вашива, Сугоклія, Стовпова, Громоклія
ліві: Кандаурівські води, Мамайка, Аджамка, Кам’янка, Березівка, Сагайдак.
На річці утворено кілька водосховищ: Кіровоградське, Олександрівське, Софіївське.
В переважній біьшості р.Інгул протікає степом. Досить часто зустрічаються виходи граніту, скелі висотою 5-20 метрів. Течія в сердньому 0,3-1м/с. Спокійні плеса шириною 6-15 метрів часто і несподівано змінюють бистрини і перекати.
У верхній течії Інгула утворено кілька ставків. Через це річка сильно замулена і заросла очеретом, інколи зовсім пересихає або перетворюється на заболочену місцину.
В межах м.Кропивницький Інгул стає судноплавним для байдарок, катамаранів та інших туристичних плавзасобів. Ентузіастами водного туризму в даний час прокладено кілька цікавих маршрутів в межах міста (довжиною 3-15 км. і тривалістю кілька годин). В північній частині міста на Інгулі знаходиться Кіровоградське водосховище. Вище водосховища – досить цікавий лабіринт плавнів з шириною 4-6 метрів і довжиною близько 5км. В центральній частині міста річка закута в бетонні береги, ширина близько 20м, течія практично відсутня. Судноплавство також можливе. Далі (райони Кущівка, Завадівка) Інгул стає вузьким, місцями заростає очеретом, іноді є перекати і течія 0,5-1м/с., але в цілому річка теж судноплавна.
Нижче міста протягом приблизно 25 км береги річкі сильно заросли деревами, місцями русло перекрите поваленими стовбурами, гілками та сміттям, принесеним течією. Тому судноплавство тут можливе, але сильно ускладнено. Ми цю ділянку (від м.Кропивницький до с.Калинівка) пройшли в березні 2020р. Тому вирішили стартувати саме від с.Калинівка. Завалів там теж достатньо. Фахівці рекомендують розпочинати сплав Інгулом від с.Тарасівка (це на 15км нижче від місця нашого старту).
В основному складність цього маршруту становлять пороги, перекати, мілини, та бистрини, а також перешкоди у вигляді «шлагбаумів», «гребінців» та «лежачих поліцейських» з повалених дерев і чагарників. Тому туристам-водникам необхідно потурбуватись про захист очей і голови від гілок. Оскількі річка в основному протікає степом, слід подбати також про захист шкіри від сонячних опіків: одежа з довгими рукавами і халошами, брилі, окуляри від сонця.
Серед цікавинок цього маршрута можемо назвати такі:
геологічні пам’ятки природи «Інгульська жила», «Лозуватські скелі», ландшафтні заказники місцевого значення «Інгульські крутосхили», «Монастирище», «Березівське гирло», Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський» та багато іншого.
У нашому поході ми використовували мапу «Височинне Поінгулля» видану у 2016 році. В її розробці брали участь туристи під керівництвом кандидата географічних наук А.О.Домаранського, які не тільки пройшли цей маршрут, а й зробили величезну краєзнавчу, історичну природознавчу та географічну роботу. Висловлюємо подяку всім, хто працював над створенням цієї мапи! Ми дізналися багато нового, і не тільки про Інгул. Рекомендуємо всім туристам, краєзнавцям, історикам та просто людям, яких цікавить природа нашої області!
Мапа маршруту
Графік руху
Технічний опис маршруту
1 день (06 травня 2020р.)
с. Калинівка-с. Козирівка- с. Тарасівка – ур. Мазурківка
Пройдена відстань – 15,79км Чистий ходовий час – 5.17год
6 травня близько 8 години ранку виїхали з Кропивницького на автомобілі друзів, які люб’язно погодились нас доставити. Близько 8.45 були в с. Калинівка (приблизно 20км від міста) на лівому березі р.Інгул. Надувши байдарку і склавши речі в гермомішки, близько 10 години стали на воду. Після рясних дощів рівень піднявся приблизно на 50см. Вода, яка минулого разу була кришталево-чистою, тепер стала каламутною, буро-коричневого кольору. Течія приблизно 0,5 м/с допомагала рухатися швидше. Часто русло частково аба повністю перекривали гілки і цілі дерева. Тому ми отримали чимало ударів по обличчу, голові і очам. Одразу пригадали, що окуляри надійно запаковані в гермомішку. В Калинівці знаходиться гирло лівої притоки Інгула – річки Аджамка. Далі зліва на кілька кілометрів тягнеться Калинівський ліс, а праворуч невеликий сосновий гай і мальовнича галявина. Село Калинівка розташоване на правому березі. Зробивши кілька обносів низьких кладок та завалів, близько 14 години ми пройшли село Козирівка, що розташоване на лівому березі. Трохи перекусили і вирушили далі. Річка виглядала практично так само, лиш інколи виринаючи з під крон дерев у відкритий степ. Недалеко від річки бачили кілька криниць, але наші запаси ще були недоторканими, тому ми криницями не користувались. Після обіду розпочався невеликий дощ. Приблизно о 16 годині пройшли с. Тарасівка і Губівка. Ці села розташовані на лівому і правому березі відповідно, і протягнулись десь на 5-6км. В Інгул тут впадає кілька струмків. Дощик весь цей час не переставав, і поступово ми все більше намокали, незважаючи на дощовики. Пройшовши ще близько години, після невеликого перекату ми вийшли на лівий берег і вирішили ставити табір. Пізніше ми дізнались, що це місце називається урочище Мазурківка (на деяких мапах Мазурівка). Розтягнули тент, перевдягнулись і приготували вечерю. Близько 20 години дощ закінчився. Виявилось, що біля берега мобільний зв’язок не працює, тому ми піднялись на пагорб, щоб зателефонувати рідним. О 21 вже був відбій.
Стапель в с. Калинівка
с.Калинівка. Після сильних дощів рівень води в Інгулі піднявся, і вона стала каламутною. В березні тут вода була прозора і чиста
Повалене дерево в с.Козирівка
Місток в с. Козирівка
2 день (07 травня 2020р)
ур.Мазурківка-с.Інгуло-Кам’янка-с.Лаврівка-с.Інженерівка-с.Дружба Пройдена відстань – 24,23км Чистий ходовий час – 6.08год
7 травня, поснідавши і зібравши речі, близько 9 години ранку стали на воду. Через 2 кілометри – невеликий поріг (залишки млина). Русло розділяється на 2 протоки. Ми пішли в праву, більш повноводну. Ще через 4 кілометри річка робить поворот вправо і розділяється на 2 рукави. Чутно сильний шум порога. Це – колишній млин Озерного. Ми зупинились, щоб роздивитись маршрут. Права протока більш полога, але в кінці завалена деревом. Тому ми пішли ліворуч. Тут вода тече по великим валунам. Пройти поріг сходу неможливо, а вийти на берег дуже складно через зарості. Тому обережно перетягуємо байдарку прямо по порогу. Пройшли без ускладнень, і відправились далі. Через півгодини на лівому березі з’являються більш високі скелі. Це околиці села Інгуло-Кам’янка. За скелями – місце впадіння річки Кам’янка. А попереду – низький міст і дамба (недобудована і не діюча). Обнос по правому берегу. За дамбою – напівзруйнований підвісний місток. Далі скель по берегам стає все більше. То ліворуч, то праворуч. А течія поступово зникає – починається водосховище. Приблизно через 6км після Інгуло-Кам’янки – переливна дамба. О 13.00 робимо обнос по лівому березі. За дамбою – мальовнича галявина, і облаштоване місце для відпочинку. Стаємо на обід і відпочиваємо. О 15 годині вирушаємо в путь. Одразу починаються бистрини і невеликі пороги, тому необхідно зосередити увагу. Через 2-3 км – с.Лаврівка. Автомобільний міст-дамба з трубами – обнос. А течія то уповільнюється, то знову пришвидшується. Підвісний місток, потім ще один, потім гирло невеликої річки ліворуч, і мальовничі скелі, теж ліворуч. Через півгодини руху на правому березі з’являються скелі. Це – геологічна пам’ятка природи «Інгульська жила» біля с. Інженерівка. В одному місці зустрічаємо трос, натягнутий над водою. Треба бути обережними. Ще далі – перекат. Через 10 хвилин руху (приблизно 1км) на лівому березі бачимо високу скелю-башту з прямовисними стінками. Одразу за нею є вихід на берег (трохи крутий) і галявина. Тут і ставимо табір приблизно о 18 годині. Кілька разів бачили криниці, але всі вони виявились покинутими, без тросу та відра. Мобільний зв’язок відсутній.
Ранок після дощу. Урочище Мазурківка неподалік села Тарасівка. Новгородківський район.
Залишки млина Озерного
Гирло річки Кам’янка в с. Інгуло-Кам’янка
Недобудована гребля в с. Інгуло-Кам’янка
Скелі
Між с.Інгуло-Кам’янка та Лаврівка. Галявина нижче переливної дамби
Геологічна пам’ятка природи «Інгульська жила» біля с.Інженерівка
Скеля неподалік с.Дружба. Місце нашої стоянки
3 день (08 травня 2020р)
с.Дружба-с.Наглядівка-с.Лозуватка-с.Верхньоінгульське-с.Степанівка Пройдена відстань – 27,66км Чистий ходовий час – 5.27год
0 6 ранку нас порадувало сонечко і райдуга в небі, а вже о 7 ми снідали під дощиком. Зібраши речі, приблизно о 9.40 вирушили в путь. Дощик то припинявся, то пускався знову. І так весь день. Через 2 кілометри прийшли в с Наглядівка. На правому березі біля дерев’яного пішохідного містка побачили криницю, і поповнили запаси води. Ще через годину підходимо до великого села Лозуватка. На правому березі з’являються городи, а потім трохи далі – Лозуватські скелі, геологічна пам’ятка природи. А на лівому березі – сосновий ліс. Все це – на деякій відстані від річки.
Через 2-3 кілометри після скель чуємо сильний шум падаючої води. Річка робить лівий поворот. Поки ми намагались продивитись Лозуватський поріг (найвищий на цьому маршруті, приблизно 1,5-2 метри), течія винесла нас в праву частину порога, яка є незручною для проходження. Пройти поріг неможливо, а протягнути байдарку вручну по лівому краю трохи зручніше. Ми з правого краю змушені були виходити на середину потоку, а це дуже складно. Але ми впорались. Далі, через 500 метрів автомобільний міст, а одразу за ним – пішохідний, і перекат. Ще метрів через 200-300 підвісний місток. Далі перекати і бистрини зустрічаються все частіше. Більшість – мілкі і з камінням, тому слід бути уважними. В с.Коротяк – металевий міст, що своїми фермами дістає води. Пройшли в лівий прохід. Ще через 1 км – ЗД міст і бистрина з гілками до води під ним. Обережно. В с.Верхньоінгульське – автомобільний міст і злив під мостом. Далі часто зустрічаються кам’янисті мілини, броди і гатки. Приблизно о 17 годині бачимо ЛЕП, і під нею праворуч місце впадіння річки Сугоклія. Далі населеної зони меншає, а місць для стоянок стає більше. Приблизно о 19 годині стаємо на стоянку на лівому березі трохи нижче с.Оленівське. Майже весь день іде невеликий дощик. Тому знову натягуємо тент. Мобільного зв’язку немає зовсім.
На правому березі Інгула знаходяться Лозуватські скелі — геологічна пам’ятка природи. Висота скель близько 20м.
Довжина мегаліту – близько 200м.
Поріг в с.Лозуватка
Нижче порогу – автомобільний міст. Одразу за ним – пішохідний місток і поріг
Підвісний пішохідний міст – ще далі
4 день (09 травня 2020р)
с.Борисівка – с. Седнівка – с. Олександрівка – с. Костянтинівка – с. Ганно-Требинівка. Пройдена відстань – 27,76км
Чистий ходовий час – 5,23год
Ранок 9 травня був сонячним. Вирушили в путь близько 9 години. Через 200 метрів автомобільний міст з прямокутним лотком зліва. Лежачи ледве проходимо через лоток. Далі на правому березі село Борисівка. Тут знаходиться пам’ятник Герою України Віктору Чміленко (Небесна сотня). Ще через кілометр річка прискорюється і робить лівий поворот. Під правим берегом небезпека – прижим з кущами до води. Щоб течія не затягнула під кущі, входимо в поворот раніше. Трохи чиркнувши носом зворотній струмень в улові, маємо оверкіль. Трохи просушившись на лівому березі, рухаємось далі. Через пару кілометрів бачимо ЛЕП, і величезні галявини, придатні для стоянок. В с.Ганно-Леонтовичеве – поріг, а ще далі низький міст. Перетягуємо байдарку, не розвантажуючи. Далі – напівзруйнований підвісний міст. По лівому берегу бачимо кілька блакитних споруд, схожих на криниці. Але у нас води достатньо, тому ми не перевіряли. Далі – залізна пішохідна кладка низько над водою. За нею – бистрина довжиною близько 100м. Ще через півгодини починається с.Седнівка. Поріг, за ним високий бетонний автомобільний міст, трохи далі старий міст і одразу ще один кам’янистий поріг. Скелі по берегам, потім підвісний пішохідний місток, і велика зелена галявина на лівому березі. Приблизно о 14 годині зупиняємось на обід на цій галявині. Годину відпочивши, рушаємо в путь. Скелі по берегам стають все вище і мальовничише. За Седнівкою на лівому березі починається ландшафтний заказник місцевого значення Інгульські крутохили. Русло розділяється на кілька проток. Йдемо в найбільшу. Поріг висотою десь 50 см. Далі починається водосховище. Наступне село – Олександрівка. В цьому селі – підвісний міст, а далі дамба зі зливним лотком. Робимо обнос по правому берегу. Через 2-3км напівзруйнований підвісний місток в с.Костянтинівка. Береги стають все вищими. Річка входить в каньйон. Вода абсолютно прозора. О 19 годині зустрічаємо місток. Далі – село Ганно-Требинівка. Ми побачили вишку мобільного зв’язку, і тому стали на ночівлю прямо в селі на галявині під скелею.
Річка Інгул в с.Седнівка, Устинівський район. Перекат перед новим мостом. Далі – старий міст і ще один перекат.
Галявина в с.Седнівка. Обід.
“Інгульські крутосхили” – Ландшафтний заказник місцевого значення поблизу с.Олександрівка. Устинівський район.
Гребля та зливний лоток. с. Олександрівка
Скелі по берегам стають все вищими, а русло Інгула перетворюється на мальовничий каньйон. Неподалік с. Костянтинівка
Кам’яний острівець. Завдяки скелястим берегам в Інгулі – абсолютно прозора вода
5 день (10 травня 2020р)
с. Ганно-Требинівка – с. Інгульське – с. Завтуров е -с. Розанівка. Пройдена відстань – 27,76км. Чистий ходовий час – 5,23год
10 травня стартували близько 10 години ранку. Село Ганно-Требинівка знаходиться на лівому березі. Правий берег високий і скелястий. В кінці села – міст-дамба над водою. Перетягуємо байдарку правим краєм. Через 2км – міст в с. Інгульському і перекат під ним. Ми пішли в ліву протоку під мостом. Але в кінці сіли на кам’яну мілину. Напевно, краще йти в праву протоку. Село розташоване на лівому березі. За кількасот метрів на горі – магазин. Закупившись продуктами, о 12 годині вирушаємо далі. Починається бистрина. На правому березі – сосновий ліс. Праворуч скелі стають все вище. Через 3км. – ландшафтний заказник загальнодержавного значення Монастирище. Тут каскад порогів і бистрин, а на лівому березі – скеля-останець з камінням цікавої форми на верхівці. Через швидку течію ми не маємо змоги зупинитись біля скелі, і пролітаємо ще приблизно 1км. О 13 годині зупиняємось на кам’яному пляжі на лівому березі. Залишаємо байдарку, і йдемо на екскурсію на скелю, а потім обідаємо. Близько 15 години вирушаємо в путь. Через 3 км плесо закінчується, і річка розділяється на кілька довгих, мілких і вузьких рукавів, що блукають очеретом. На виході з лабіринту – низький міст в селі Завтурове. Подолавши міст, вирушаємо далі. Ще тричі річка розділяється на такі лабіринти. Правильний шлях в них знайти майже неможливо: рукави шириною в метр несуться вниз по камінню, змінюють напрямок, зливаються і знову розділяються десь протягом 100-300 метрів. Потім плесо метрів 500, і знову лабіринт. Через 5 кілометрів з лівого боку – мальовниче гирло річки Березівка. Тут проходить межа Кіровоградської та Миколаївської областей. Ще через кілометр – скеля Стовпи, або Скам’янілі Богатирі і гирло річки Стовпова праворуч, а далі Чортів міст – кам’янисте плато, на правому березі. Далі – село Розанівка. Починається Софіївське водосховище, що протягнулось приблизно на 20км. Береги цього водосховища – це Регіональний ландшафтний парк Приінгульський. Приблизно через 1км на лівому березі причал і якісь будівлі. Село знаходиться вище, на горі. Нижче Розанівки на лівому березі – скеля Пугач. Проходимо ще пару кілометрів, і о 18 годині стаємо на ночівлю на правому березі.
Місце стоянки біля скелі в с.Ганно-Требинівка. Вперше за 3 дня з’явився мобільний зв’язок
Вид з гори
Правий, скелястий берег
Пороги біля ур. Монастирище. Околиці с. Інгульське
Монастирище. Стіна
Ландшафтний заказник місцевого значення “Березівське гирло”.
Річка Березівка — ліва притока Інгула, протікає у межах Долинського та Устинівського районів, довжина 74км. Тут проходить межа областей. На фото зліва Кіровоградська область, праворуч – Миколаївська.
Інгул проходить у вузькі кам’яні ворота. Далі – Миколаївська область. Ліворуч – скеля Стовпи, праворуч Чортів міст.
Скеля «Стовпи», або «Скам’янілі богатирі»
Скеля «Пугач» на лівому березі нижче с.Розанівка
Галявина на березі водосховища. Місце ночівлі.
6 день (11 травня 2020р)
с.Борисівка – с. Седнівка – с. Олександрівка – с. Костянтинівка – с. Ганно-Требинівка. Пройдена відстань – 27,76км
Чистий ходовий час – 5,23год
11 травня встали раніше, і о 8 годині вже вийшли на маршрут, поки на водосховищі немає хвиль. Зазвичай до обіду піднімається вітер, а з ним і хвилі. Тому чим раніше – тим краще. На правому березі нижче нашої стоянки були скелі. На той час мо не знали, що це місце зветься «Плато кам’яних привидів». Тому пройшли повз. А шкода. На плато багато каменів дивної форми, що нагадують звірів і людей. Через 2 км. на правому березі с.Новорозанівка. А зліва – гирло Гадючої балки. Нижче Новорозанівки правий берег стає більш зручним, тому тут багато місць для стоянки, є урни для сміття. А ліворуч – гирло річки Сагайдак. В глибині гирла – перекати. А по центру водосховища – острів Кам’яний. Ми не знали цього і прийняли острів за гирло. Тому пройшли повз. Ще через 2 км – с.Пелагіївка. Тут знаходиться жіночий монастир, а на березі – дитячій табір. Далі по берегам росте ліс, а лівий берег до того ж заріс очеретом. На правому березі є кілька галявин з під’їздом, але зазвичай там багато рибаків. Ще через 5 км видно бетонні кострукції перд дамбою, яка є забороненою зоною. Тому слід ставати подалі від дамби. О 10.30 ми фінішували лівіше, ближче до гирла балки Сагайдачок. Зібравши речі і просушивши байдарку, ми відправились до водоспадів, що знаходяться метрів за 500 нижче дамби. Близько 12.00 за нами приїхала машина. Друзі зробили нам приємний сюрприз, почастувавши нас смаколиками на честь завершення походу, за що ми їм дуже вдячні. Пообідавши, десь о 13.30 ми вирушили в Кропивницький, а о 15 годині були вдома.
Острів Кам’яний та гирло річки Сагайдак
Пелагіївський монастир
Фініш
Вид на Софіївське водосховище і дамбу
Водоспади нижче дамби біля с.Софіївка
Автори