(Чортків - Касперівці)

У червні 2009 року команда "Братства Ріки" знову побувала на Сереті.

Подаємо деякі доповнення.

 

Готуючись до сплаву, накосили скріншотів у "Google Earth" і використовували їх разом із звичайною картою -- корисно. Файл "Серет 2007.kmz", який треба відкрити у "Google Earth" можна скачати на цій сторінці (див. позначку зліва).

Погода була хорошою, рівень води -- вище нормального, течія швидка, колір води -- брудно-жовтий. Воду везли в каністрах і поповнювали запаси з відомих нам джерел по маршруту.

 

Стартували від "Гори Галілея", де збирались усі учасники. Хороше місце для нічлігу є й за кілометр далі -- на терасі лівого берега, там, де стікає до Серету третій потічок (перший - під горою Галілея, другий -- через метрів 600).

Здійснили екскурсію до монастиря оо. Василіян в с. Улашківці -- храм Святого Онуфрія видно здалеку. На березі навпроти монастирської гори є зручне місце для човнів. Треба йти дорогою до села, яке поруч. Біля першої хати повернути наліво. До самого монастиря веде Хресна дорога. Під стінами монастиських будівель -- цілюще джерело. Від нього дорога веде до монастиря, який ми відвідали. Гостинний монах відчинив нам храм, розпитав хто ми і звідки, розповів про реліквії храму (найголовніша -- ікона Улашківської Богородиці) і прочитав  разом з нами кілька молитов.

Монах спитав, коли ми їхатимемо додому, і, отримавши відповідь, сказав, що дорога наша буде щасливою і супроводжуватимуть нас невеликі чуда. Його слова здійснились!

Від того ж джерела веде крута стежечка вниз, де за сотню метрів -- печери монахів-подвижників, послідовників Св. Онуфрія, культ якого був дуже поширений на Дністрі і його притоках, про що свідчать печерні храми у с. Стінка, с. Космирин, с. Одаїв, с. Монастирок (Дністер), с. Монастирок (Серет) тощо.  Скеля з печерами була оточена трьома стінами і накрита дахом -- утворився двоповерховий храм, зараз поруйнований (провалився дах), але печери вціліли.

 

Через день, після Більче-Золотого ми знов ночували на знайомій нам галявині на лівому березі біля хреста (див карту, яку можна  скачати на цій сторінці). Ми днювали тут і вирішили не робити зупинки у Монастирку, а сходити туди з цього місця. Рішення було правильним. Стежкою вздовж струмка, який тут впадає у Серет треба піднятись вгору лісом аж до дороги, де повернути на право і йти з 3 км дорогою, обсадженою черешнями. Черешні якраз достигли... На кожному дереві вони різні -- десь солодкі, а десь і гіркі... Дорога приведе до церкви, біля якої забетоновані руїни монастиря і трохи далі -- печерний храм з самовідновлювальним ликом Спасителя із заплющеними (!) очами. Настоятель церкви -- відомий екзорцист (виганяє бісів), до якого привозять одержимих з усіх-усюд.

 

Наступного дня, вже пропливаючи с.Монастирок, ми переконались, що гарна галявина на березі за селом такою і залишилась -- джерело, ліс, але вода тут (початок водосховища) вже у травні була із запахом гнилі.

На водосховищі ми ретельніше розглядались, ніж минулого разу, виявили кілька джерел на крутих берегах. Місць для стоянок тут мало.

Мандрівку цього разу закінчили у Касперівцях, куди за нами прийшла машина. Частина команди автобусом поїхала до Заліщик, а звідти вже ходять і автобуси, і поїзди.

Дивіться фото тут