Серет-Дністер

Подорож по рр.  Серет - Дністер

від  м. Чортків до м. Хотин

липень-серпень 2007 р

 

Склад групи

 

Володимир і Майя Гарбузюки - "Таймень-2"

Мирослав і Аня Волинські - "Нептун"

Богдан і Володимир Литвини - "Салют-3"

Ігор Мирон і Юрій Секретта - "Таймень-3"

Бонцьо Роман і Михайло.... - "Луч"

Тарас Кошик і Володя ........ - "Салют-2"

 

Ідея походу.

 

Маршрут вибрали, виходячи з:

а) зручного геогр. розташування (зручність доїзду та від'їзду); б) наявності історичних та природних пам'яток: в) бажання пройти р. Серет до впадіння у р. Дністер, подивитись Касперівське водосховище.

В процесі підготовки не було знайдено жодного хорошого опису, ми знали тільки кількість великих перешкод (понтон, дві греблі ГЕС).

Записи зроблено через два роки після походу за допомогою спогадів, карти та фотографій.

Загальна довжина ріки Серет біля 256 км, від Чорткова до впадіння у Дністер прибл. 80 км.

 

 

День перший.

 

Купаючись у Сереті перед Чортковим наприкінці минулого походу, ми побачили, що річка обіцяє багато приємних хвилин, тож за кілька тижнів виходили з автобуса Львів-Могилів-Подільський.

 

Тим, хто добиратиметься з іншого напрямку, можна доїхати поїздом до Тернополя, а вже там взяти маршрутку. Іноді, коли велика група, зручно найняти рейсову маршрутку, заплативши водієві за усіх пасажирів.

 

А у Львові ми купили багажні квитки на всі упаковки, і взяли на групу 3 додаткових квитки, щоб поскладати рюкзаки. Завдяки цьому ми, незважаючи на бурчання водія, поскладали байдарки у багажні відсіки і на закуплене заднє сидіння, і радісні, у передчутті нових пригод, усілися в кріслах. Водій мав підстави бути незадоволеним - законно зайнявши багажні відсіки, ми зруйнували йому маленький бізнес - по дорозі на нього чекали різні торгівці з ящиками всіляких земних і неземних щедрот, але, нема ради, пролетіли... Настрій водія покращився після того, як він розповів нам про свою подорож в молодості плотом по Єнісею. Ми, розуміючи, хитали головами, - так-так, це серйозна річка...

 

Отже, прибувши годині прибл. о 14.00 до Чорткова, ми одразу почали шукати на автостанції транспорт. Знайшли доволі швидко, і це був не рейсовий автобус, а зелений бус, що стояв на площі під будинком якогось зв'язку. 20 грн. і 10 хв - і ми два км за містом біля мосту через Серет (на правому березі). Під насипом дороги біля мосту чисте і рівне місце для складання байдарок. Ще десяток метрів вгору біля великого дерева зручна галявина для табору.

 

За дві години ми були готові і вирушили прямо з-під мосту (де чисто і мілко). Рибалки з протилежного берега питались, чи це не нас вони бачили кілька тижнів тому вгору по течіїї - нас-нас, відповідали ми радісно. Воду з собою ми не брали - нас ці рибалки попередили, що за кілометр біля руїн старого ніби млина на лівому березі біля води стирчить труба, яку добре видно, а з неї б'є фонтан чистісінької води.

 

Набравши дві 20л каністри, йдемо далі і зупиняємось за с. Угринь десь за 2 км від старту у місці, де ріка повертає направо, а до ріки зліва підходить невисокий хребет - гора Галілея.

Там, де закінчується луг, під горою скельна поличка - продовження гори. На неї зручно виходити з води.

Кілька хвилин - ми розвантажуємось, ставимо намети, збираємо дрова і беремось за вечерю.

 Програма-мінімум виконана: зручно і швидко доїхали, склали (хоча й на спеці) байдарки і знайшли класне місце для табору.

 

Йдучи вздовж гори вгору по течії, за кілька сот метрів побачите поміж двома пагорбами потічок - вода в ньому нормальна. Під час дощу каламутиться, звичайно.

 

Давньоруське селище ХІІ-ХІІІ ст. виявили с. Уринь археологи. 

Під горою йде стежка від с. Угринь до с. Росохач.

 

 

День другий.

 

Вийшли о 10.30. Вздовж вищезгаданої стежки бачили за нашою стоянкою кілька гарних галявин на лівому березі. Для огляду не зупинялись - відклали до наступного разу.

За кілька кілометрів лівий берег перетворюжться на мальовниче урвище, стінка якого відкриває горизонтальні смуги кам'яних нашарувань.

 

Далі нас зупинив дощ - чомусь не хотілось плисти під потоками води, і ми зупинились на великій галявині правого берега у с. Росохач. Нас тут ніби чекала вже линва, натягнена між двома деревами, і ми за мить розтягнули тент (5х5), під яким сховались та використали цю зупинку для перекусу, хоча пройшли ще невелику відстань.

 

Коли дощ закінчився, побачили, що поруч хата, а за нею на крутому пагорбі - церква  Василіянського монастиря, до якої веде Хресна дорога. Видно й інший, давніший храм монастиря трохи нижче під горою. (Ми його відвідаличере пару років -- і завжди будемо туди заходити!!!)

 

У крайній хаті хотіли купили городини, та привітна господина навідріз відмовилася брати оплату. Дякуємо!

 

За с. Росохач пропливаємо с. Сосулівка. На околицях Сосулівки було поселення трипільської культури.

 

На стоянку стали досить рано - сподобалось пасовисько під горою на лівому березі перед початком  с. Лисівці (село на правому березі).

 

Тут протікає малий потічок, перед яким ми і стали. Дрова збирали (газ.балону ми не брали з собою) на пагорбах. Малувато їх було, зате чудовий краєвид з гори зкомпенсував усі невеликі незручності.

(У разі дуже-дуже потужного дощу цей потічок може перетворитися на бурхливий потік і позмивати палатки, тому в негоду треба ставити їх вище під горою)

 

 

День третій.

 

Зранку черговий (Мирослав Волинський) пішов з каністрою у село неподалік по воду (в кінці цього лугу є пішохідний місток). Надійшла пора сніданку - його немає. Чекали 2,5 години, жартували, що "пішов, як по свячену воду", за ним вже й дружина Аня пішла. Нарешті, з'являється... з святою водою!!! Коли він дійшов до перших хат села, йому сказали, що за селом перед автомобільним мостом під фігурою Богородиці б'є цілюще джерело. Ось наш композитор-дослідник і пішов його шукати - товаришам хотів цілющої води принести. Приніс...

 

З запізненням поснідали, і кілометрів за два побачили оте джерело. Варто було б зупинитись, та ми вже причастились цією водою разом з макаронами, тож рушили далі.

 

На початку с. Щипівці - понтонний міст, не позначений на карті. Перед понтоном - купа сміття. Обнесли по правому берегу, частково розвантаживши човни, за 20 хв. (20 метрів). Сфотографували чудову панораму, що відкривається на лівому березі.

 

За селом кілька пішохідних переходів на палях, під якими проходили, орієнтуючись за обставинами.

 

Наступна зупинка - гребля ГЕС у Більче-Золотому. Обнос кількасот метрів по лівому березі. Через 40 хв вирушаємо далі.

Посередині між Б.Золоте і Монастирком (на радянських картах Міжгір'я) нас примусила зупинитись грозова хмара нехорошого кольору. Досвід підказує - негайно на берег.

 

Швидко причалюєм (ЛБ)і в темпі носимо речі до улоговини між двома пагорбами, якою тече струмок (він є на карті).

Швидко ставимо намети вже під дощем. Дощ переходить в потужну бурю з грозою аж до ночі. Вечеряємо сухпайком.

Карта маршруту

(в 1 см- 1 км)

Позначки на карті:

 

1 – початок маршруту

 

2 – стоянка біля підгороя Галілея

 

3 – стоянка навпроти с. Лисівці

 

4 – стоянка між с. Більче-Золоте і с. Монастирок

 

5 – стоянка за с. Монастирок

 

 – зручний шлях від стоянки стежкою а потім автодорогою, засадженою черешнями до с. Монастирок