камбуз

Братство ріки > камбуз > похідна кулінарія

Цей розділ будемо постійно розширювати -- надсилайте  випробувані вами рецепти, якщо є -- з фото. Ми подамо їх з вашим ім’ям, прізвищем або ніком (за бажанням).

Похідна кулінарія

гриби в сметані

Зібрані гриби почистити, нарізати шматками і відварити у підсоленій воді. Смажити на олії, салі , смальці або маслі (що є). Додати цибулі, посолити. Коли гриби готові - влити 0,5 л - 1л (залежно від кількості грибів) сметани і ще протушкувати 15 хв.

гриби - парасольки в кукурудзяній крупі

Гриби почистити ретельно, нарізати великими шматками (не мити). Якщо парасольки маленькі -- не різати.

Обкачати в кукурудзяній крупі, посолити і поперчити. Смажити до золотистого кольору на будь-якому жирі (краще на олії).

Якщо випадково є мука -- обкачати в муці.

Якщо сталося диво і є пара курячих яєць -- можна зробити з муки, яєць і води (молока) (не забути посолити і поперчити) рідке тісто, в яке й занурювати парасольки.

Рибка хрумкуча

В поході у вашого офіційного рибалки чорний день -- не біда.

1. Візьміть шматок якоїсь тканини з дрібними дірочками (якщо їх немає - пропалітьїх чимось тонким ). Цю сітку прив’яжіть за 4 кінці мотузочками до довгої палиці -- зробіть "павука". Закиньте його на мілководдя, де плаває мальок. Трохи терпіння -- і у вас 200-300 маленьких рибок такого розмвру, як мізинець у чоловіка на фото зліва.

2. Помийте їх, покладіть у казанок і залийте олією. Доведіть до кипіння і тримайте на малому вогні (жарі від вогнища) кілька годин не перемішуючи. Ага, ще посоліть. Рибку  їдять цілу. Вона повинна бути хрумкучою і мати темно-золотистий колір.

3. Для приготування юшки рибку загортають в тканину і так опускають у окріп. Усе інше в юшці -- як завжди.

Це - не пан Соловій,

а пан Волинський, котрого у надводному світі

цікавлять лише чорні закорючки на нотному папері, а ось у підводному.... -- усе тимчасово живе....

Квашена риба

 

                                         … ЯКА “ВІЗВОЛЄЄ З КРИМІНАЛІВ”…

 

 

Рецепт записаний в селі Горигляди Mонастириського району Тернопільської області від Миколи Олексовича Соловія (1928 р. н.)

 

    "Отже перше. Потрібно зловити рибу (крім сома) в Дністрі на межі Тернопільської та Івано-Франківської областей: від села Петрилів - вниз за течією до села Горигляди (не нижче!).

 

    Друге. Здерти луску, почистити середину і повідрізувати голови. Помити в трьох водах, а потім “фист” посолити. Насипати солі в середину риби і знадвору та скласти в посудину. Запорпана в солі риба має стояти тиждень. Потім потрібно сполоскати рибу в трьох або й чотирьох водах - аби не була солона (покушати). Далі ріжемо рибу на менші кавалки і складаємо в посудину для квашення таким чином: шар риби; на шар риби накладаємо шар порізаної білої старої (не молодої) цибулі - так, аби закрити шар риби; шар цибулі посипаємо “потертов морквов” так, аби цибуля “біліласє”, а не “червоніласє”. Таку шарову церемонію повторюємо аж до заповнення об'єму.

 

    Набираємо одну літру (умовний об'єм) прісної гориглядської води, кидаємо в неї чорний перець-горошок і “бібковий” (лавровий) листок (3-4 шт). Доводимо це все до кипіння, а потім охолоджуємо. Таким чином маємо одну літру приготовленого розчину (зварена вода) і складену шарами рибу в певному місці.

 

    Беремо звичайний оцет і приготовляємо ще одну рідину, аби по вінця (з чубком) залити рибу в посудині (в бутлі, наприклад). Пропорції цього розчину такі: від два до одного, через один до одного, аж до один до двох - то вже на смак.

 

    Два до одного: 2 літри звареної води та 1 літра оцту.

 

    Один до одного: 1 літра звареної води та 1 літра оцту.

 

    Один до двох: 1 літра звареної води і 2 літра оцту.

 

    Їсти можна після залиття через пів доби або ж добу, тільки “мніке”, а не шкірку.

 

    Третє. Що то значить, що риба “візволєє з криміналу”? Як ловили наших хлопців і запихали в тюрму міста Тлумач Івано-Франківської області (колись Станіславської), то за ту рибу їх випускали і то навіть тих хлопців, які товкли москалів. Зараз квашена риба діє як хабар на всіх рівнях. Доляр США не “потрафи” такого зробити, що вона “робе”.

 

    Четверте. Є одна мацьонька біда - треба дуже багато з “тов рибов віпити горівки”, аби бути п'яним. "

 

"Млинці по-моєму"

4-5 великих цибулин пошматувати на дрібні або не дуже дрібні кубики; сюди додати зо 2 жмені пшеничного борошна. Все перемішати. Потім додати 5-6 столових ложок (200 мг) звареного до готовності рису (це - наповнювач). Туди ж розбити 3 яйця (це разом з борошном запобігає розпаданню млинців; ну і, зрозуміло, надає неповторних смакових відтінків). Роздушити кілька зубчиків часнику (він надає млинцям ілюзорний запах і смак м'ясних котлет); посолити на око (ну, ви розумієте, про що я); хто любить - можна також додати інших спецій. Ретельно перемішати. На розпечену сковорідку з олією викладаємо ложкою цю масу так, аби надавати їй форму, більш-менш схожу на млинцеподібну (хто не знає - подивіться на лоґотип мобільного оператора МТС). Уважно дивитись, щоб млинці не згоріли зовсім:-). Результат не змусить себе довго чекати.

Як "наповнювача" можна використати будь-які "напівфабрикати", наприклад - зварену гречку, бувало, я використовував для цього навіть свіжі терті кабачки (але треба добре витиснути рідину). Тобто, канони рецепту допускають деяку акривію (послаблення), яка дозволяє волю фантазії.

А взагалі-то, класичний варіант такої страви скаладається зі всього перерахованого, але без "наповнювача": всім ще з сивої давнини відома така страва, як смажені яйця... Це вже потім її вдосконалили, додаючи туди цибулю (наголошуючи при тому, що така їжа є корисною).

Весняні канапки

1. Робимо звичайні канапки - з чого є: мастимо паштетом, маслом тощо;

2. Розглядаємось довкола берегом: збираємо маргаритки, кульбабки, щавель тощо;

3. У довільному мистецькому пориві викладаємо весняні квіти та рослини на канапки, врахувавши, що чудово виглядає квітка маргаритки всередині цибулиного кільця, або ж поруч із чвертинкою  вареного яйця  - квітка кульбаби тощо;

4. Все це прикрашаємо краплями кетчупу, майонезу, сметани тощо.

 

Головне: сміливість і фантазія!

Коники-стрибунці фрі

Збираємо коників стрибунців. Чим більше тим, тим краще. Сарану бажано не долучати до свого «урожаю». Треба відірвати задні лапки, вони створюють таке саме неприємне відчуття, як кісточки в рибі. Коників звісно можна їсти сирими, але я рекомендую таки закинути їх на хвилину другу у розпечену олію. На смак вони нагадують креветки чи м'ясо рака.

Тушкована лобода

Тушкована лобода (бурян такий). Можна прополоти комусь з місцевих грядку, за це дадуть, ймовірно, ще бутлик сметанки.

Збирають лободу, оббирають листочки, миють, ріжуть, варять хв. 15, потім додають сіль, перець, товчений, душений, тертий чи кусаний часник, сметанку в розрахунку на кількість бур’яну, тушкують ще хв. 15, присипають ложкою муки і екзотика готова.

Рецепт надіслала Іра Лайдак.

P.S. Про лободу читаємо тут

Слимаки для дуже-дуже голодних

1. Якщо ваші продукти (і гроші) випадково залишились на дні ріки, а їсти хочеться -- дуже швидко зловіть слимака, дістаньте його з хатинки гострим предметом та відділіть їстівну частину (ніжку) від усього іншого.

2. З’їжте його сирим. Можна полити його оцтом і посолити, але ж усе втопилось...

Просто слимаки

1. Все як в попередньому рецепті.

2. Відокремлені ніжки слимаків промити і вкинути в окріп на 10 сек. -- варіння протягом довшого часу робить м’ясо жорсткішим. Відцідити і добряче промити.

3. Порізати на дрібні шматочки і несильно підсмажити на маслі, салі чи оліії додаючи сіль, перець, цибулю, моркву, яблука, варені гриби -- що є. Можна додавати томатний соус або помідори, лимон (наприкінці тушкування).

4. Додавати до гарніру по 2-3 столових ложки.

Слимаки в маслі

1. 12 штук слимаків.

2. 250 грамів масла.

3. половина пучку петрушки.

4. 5 зубків часнику.

5. сіль.

Масло має бути мяким. Часник обібраний і посічений. Масло перемішати з посіченою петрушкою, часником і сіллю. Влити до посудини і додати слимаків так, щоб вони були "втоплені" (занурені). Прикрити і запекти в печі аж масло зарумяніється. Подавати з білим хлібом і білим вином (якщо є). Ням-ням! Смачного!

Ц

Цампа

 

Поділюсь класним рецептом. Що , як правило їдять на обідніх привалах?

Бутерброди, сухофрукти, якась консерва, чай і .т.д. Часу на розпалку вогнища немає.

Можна щось приготувати на пальнику. Як правило, це чай та мівіна або сухе картопляне пюре.

Шкоди від цих блюд набагато більше , ніж користі, калорій та поживності дуже мало...

Мені порадили цампу. Цампа, це традиційне тибетське блюдо.

Останніх два роки почав брати цампу в походи. Просто супер.

Готується таким чином. Купляється ячмінна крупа в любому магазині. Прожарюється на сковороді на маленькому вогні при помішуванні до коричневого кольору.Потім на кавомолці

змелюється на муку .

Ще треба топлене масло.Щоб його приготувати, треба взяти, наприклад, 0,5 кг домашнього масла, розтопити його в кастрюльці при постійному помішуванні, довести до кипіння,і нехай кипить хвилин 20(помішувати не забуваємо)Масло стане світложовтого кольору, як олія. Тоді збираємо білу пінку, викидаємо. Проціджуємо масло, осад також викидаємо. Все масло готове, переливаємо його в банку чи якийсь посуд.

Топлене масло саме по собі ідеальне для походу. Не псується тижнями навіть на жарі.

Можна і на бутерброди, і в кашу.В холодильнику може стояти місяцями.До того ж, воно дуже корисне. В індійській та тибетській медицині топлене масло називають ліками від 100 хвороб.

Ця мука і топлене масло беруться в похід. Щоб приготувати цампу, треба засипати муку в кружку або тарілку ,і залити її свіжоприготованим чорним чаєм. туди трохи топленого масла, солі по смаку. Можна додати меду або цукру по бажанню.

Пару хвилин цампа набухає. І все , можна куштувати.

Блюдо готується за пару хвилин. Скипятили чай на газовому пальнику, залили , і цампа готова.

100г цампи з маслом- це просто енергетична бомба. Ситно, смачно, швидко,багато корисних речовин, дуже поживно. 100г це порція на одну людину.

Я весною готую багато цампи, на все літо. Також натоплюю масла, воно може стояти в холодильнику все літо.І в поході гарантоване швидке і здорове харчування. З мівіною не порівняти.

 

Рецепт надіслав Павло Савчук

 

Сало

1. На базарі купуєш обрізки м’яса, сала. Ріжеш дрібно, якщо ліньки - перекручуєш на м’ясорубку (порізати краще). Складаєш усе у велику каструлю. додаєш десь за півлітри води (вона википить в процесі). Солиш, перчиш. Вариш. Вариш на маленькому вогну, але щоб кипіло. Вариш довго, аж поки сало не перетопиться на жир. Розливаєш в банки. Охолоджуєш. Годиться в кашу, в картоплю, на бутерброд.

 

2. На базарі купуєш дешеве сало (тонкі обрізки з живота, здір, всяке таке). Треба сало і тільки сало, без м’яса і точно тільки дешеве сало, найдешевше.

Опять же: нарізаєш, складаєш у каструлю, додаєш води - вариш. Вариш довго. Сало спершу топиться, а потім перетворюється на суху шкварку. Посолити, поперчити.

Поки сало топиться береш багато-багато цибулі звичайної (1 кг), чистиш, ріжеш півкружальцями, смажиш на смальці (на олії не катить), поки цибулька не набуде золотистого кольору. Береш часник, чи треба говорити, що часника теж треба багато. Дрібненько ріжеш, або давиш і на сковорідку до цибулі. 5 хвилин і готово.

Далі, сало перетопилось. Жир зливаємо по банках. А шкварки передавлюємо виделкою чи товкачиком на пюре і от туди додаємо цибулю з часником. Розмішуємо і розкладаємо по баночках. І ховаємо, далеко ховаємо. Бо як знайдуть, то не відіркуться, поки все не зїдять! Ну от. Поки все написала, в мене слюньки покотились...

Смачного!