Збруч

На Збручі можна побачити Траянові вали.

Це назва стародавніх оборонних споруд у Пд.-Зх. Україні, Молдові, Румунії; в Україні, Вони збереглися на території Вінницької, Хмельницької, Тернопільської та Чернівецької обл.; спорудження приписується рим. імператорові Траяну (98-117); висота валів у деяких місцях сягала 8 м; час спорудження і призначення не встановлено; назва траяни походить від слова потрійні; у Середньому Подніпров'ї подібні споруди носять назву Змійові вали.

В ІХ-ХІ ст. Дністер разом із своєю лівою притокою Збруч стає великою водною торговою артерією Київської Русі, по якій проходив знаменитий шлях "Із варяг у греки".

 У ХІV-ХV ст. вздовж річки Збруч проходила одна з ліній оборони від турецько-татарських набігів. На її лівому високому березі будуються фортеці: у Чорнокозинцях, Сатанові, Гусятині, Збрижу.

Після першого поділу Польщі в 1772 році  частина території Галичини і Західного Поділля відійшла до Австрії, і по Збручу пролягла межа її нових територій. Правий берег ріки (нині  Тернопільщина) належав Австрійській імперії, а лівий (нині  Хмельниччина)  - Російській.

Потім тут пролягав кордон між Польщею і СРСР. Саме через Збруч під час Голодомору 1932-1933 років до Польщі намагались втекти біженці, а у зворотньому напрямі українці намагались переправити продукти своїм зазбручанським братам ...

 

КОРДОНАМИ ІМПЕРІЙ

 

(Сплав Збручем та Дністром від Скали-Подільської до Бакоти)

 

Сплав тривав від 29 липня до 12 серпня 2010 року.

Склад:

1. "Таймень-2" - Майя та Володимир Гарбузюки (досвід сплаву 20 років та 25 років)

2. "Таймень-2 Пелікан" - Світлана Максименко та Ігор Андрушко (досвід по 6 років).

3. "Луч" - Ігор, Світлана та Михайло Бонцьо (досвід - 4-денний сплав р. Стир 2008 року).

Обовязки

Володимир Гарбузюк - адмірал

Ігор Андрушко - завгосп та кінооператор

Майя Гарбузюк - фотограф та літописець

Ігор Бонцьо - виночерпій

Світлана Максименко - відповідальна за рівномірність засмаги

Світлана Бонцьо - матрос, дружина, мама - наставник свого капітана і юнги

Михайло Бонцьо - юнга                                          

Ідея та інформаційні джерела:

Освоюючи притоки Дністра - Стрий (з Опором), Серет (з Гнізною), ми нарешті дійшли і ріки Збруч.

Вивчивши нижче наведені звіти, вирішуємо йти Збручем від Скали-Подільської. Цікаву ділянку у Медоборах (вище за течією) залишаємо "на потім". Можливо, пройдемо її пішки -- з огляду на велику кількість цікавих пам'яток, або проїдемо на машинах.

р. Збруч

р. Збруч август 2000 г.

(г. Гусятин - р. Збруч - р. Днестр - с. Коновка)

Сплав по реке Збруч (живописание)

Дуже знадобилось нещодавно видана книга "Два береги Збруча" (Два береги Збруча. К.: Грані-Т.2008. - 104 с.), в якій описано усі цікаві фортеці, храми, палаци по маршруту. В "Google Earth" цей відрізок видно досить добре. Робимо скріншоти маршруту та вивчаємо його на карті. На вибір цього маршруту найбільше вплинула велика кількість історико-культурних пам'яток на берегах Збруча та Дністра - починаючи від траянових валів початку першого тисячоліття, замків і закінчуючи літописною Бакотою.

День перший (29 липня 2010 року, четвер)

10.20 - виїзд зі стрийського автовокзалу у Львові автобусом Львів-Кам'янець-Подільський. Автобус "Еталон". Пасажирів мало. Багаж (3 байдарки і т.д.) зайняв усі багажні відсіки та задню площадку автобуса. Якщо байдарок було б більше, то довелось би купувати зайві місця для багажу. Квитки купували заздалегідь в касі на вул. Винниченка. За багаж і за зупинку на мості за Скалою заплатили окремо водію.

16.20 - висідаємо на ЛБ (лівому березі) Збруча за мостом. У Скалі починати маршрут ми не хотіли з огляду на обнос. Спуск з мосту до річки крутий і незручний, але галявина тут чиста і придатна для стоянки. Воду в каністри набрали ще у Тернополі і везли з собою, тому на місці її не шукали. Навпроти (на правому березі) місце зручніше, з легшим спуском, але неспокійне через автомобілі "відпочиваючих", що товклися і горланили там до ночі.

18.00 - перекус і відзначення початку походу. Складання байдарок, облаштування табору. Купання.

21.30 - вечеря.

22.30 - відбій

 

День другий (30 липня 2010 року, п'ятниця)

06.30 - підйом. Вмивання і ранкова кава для бажаючих.

08.00 - 09.00 - сніданок, купання. Потім згортання табору і пакування речей.

11.30 - вийшли. На перших кілометрах нас зустрів сильний вітер в обличчя та несподівано високі - як на таку малу річку - хвилі. За годину - гребля П'ятничанської ГЕС. Місце обносу візуально не проглядається з води, тому причалили на ЛБ метрів за сто до дамби. Адмірал пішов на розвідку і з'ясував, що перед ГЕС між двома вербами (на лівому і правому берегах) у воді натягнена сталева линва з гачками для затримання сміття. Але оминувши вузьким проходом зліва вербу на лівому ж березі можна впритул підійти до дамби біля самої ГЕС, що ми й зробили.

12.30 - перенесення байдарок 300 метрів вздовж лівого берега до пологого спуску.

14.00 - перекус і відпочинок. Після перекусу набрали води. Черговий по станції відкрив нам огороджену базу біля ГЕС на ПБ ріки, де ми й набрали з криниці води.

15.30 - рушили далі.

За Малою Бережанкою - руїни старого млина. Сильний шум води чути здалеку. Оглядати зручно з лівого берега. Ймовірно, можна провести човни або пройти впритул до лівого берега. Течія розділяється на кілька рукавів поміж кам'янистими острівцями, ми вибрали рух крайнім правим проходом: тут треба сильно вигрібати направо, щоб не нанесло на острівець або ж вузьку і мілку середню протоку. Саме так і сталося з "пеліканами", інші дві байдарки пройшли чисто у крайній правий прохід. Далі на кам'яній плиті на крутому ПБ височіє наш прапор, видно вінки та меморіальний напис. Очевидно, тут загинули в бою з енкаведистами воїни УПА. Цей наш здогад потім підтвердила мешканка с. Пукляки.

18.00 -18.50 - пошуки стоянки.

19.00 - зупинились у с. Пукляки в місці, де на вигині ЛБ до ріки виходить кам'яниста дорога. Десяток метрів вгору дорогою - старовинна криниця (її ще не почистили, але збираються) з журавлем, який нам дуже сподобався. Довкола журавля облаштували камбуз, а кілька метрів далі - на зарослому травою роздоріжжі - поставили намети, викосивши мачетами високу траву. Воду набирали у селі (йти вгору метрів 200 дорогою). 

Там, де дорога спадає до води -- добре купатись. Пологе кам'янисте дно,чиста вода, швидка течія. Накупались!!! А от зв’язку МТС тут не стало - навіть угорі, в селі.

21.00 - вечеря, а після неї відбій. Довго не сиділи - далися взнаки обнос, спека і перший день сплаву.

 

День третій (31 липня 2010 року, субота)

11.30 рушили в дорогу. За с. Пукляки і далі багато добрих місць для стоянок. У районі с. Підпилип'я черговий перекат, великі камені в руслі. Проходити  ближче до ПБ, але не притискатись до нього занадто близько з огляду на повалені під ПБ дерева (так було під час нашого сплаву -- але все може змінитись !!!).

У с. Вербівка перед млином на ПБ старі вербові насадження - теж, ймовірно, добре місце для зупинки.

Краєвиди Ніверського водосховища чудові!!! Якщо плануєте зупинитись на водосховищі, то в останніх хатах с. Залуччя на ЛБ  можна набрати води, а невдовзі на ЛБ неможливо оминути дві верби і чудову галявину. Проте ми йшли далі...

14.00 -- Ніверська ГЕС. Без проблем зачалились на ПБ метрів за 10 від будівлі ГЕС у місці, де купається місцева молодь. Кілька метрів вгору - і з протилежного боку насипу крута пряма стежка веде вниз до основи греблі, за нею - зручне місце для спуску на воду. Вивантажувались ланцюжком (китайським конвеєром), байдарки вниз спускали поруч зі стежкою по траві, перевіривши її на відсутність каменів. Завантаживши багаж, купаємось і робимо перекус.

15.15 -- йдемо далі. Після обносу думали перепочити на воді, спасжилети вдягнули тільки за звичкою... Але тут ГЕС скинула воду і години півтори в нас був спуск гірською річкою. Течія заспокоїлась перед с. Збручанським. В кінці Збручанського - стара гребля. Пройши у крайній правий рукав, там було мілко, але можна пройти. Коли ГЕС не скидає воду -- мабуть треба проводити...

У с. Збручанське на горі на ПБ -- хрест. Якщо пройти від нього праворуч вгору вулицею метрів сто -- побачите на лівій стороні вулиці стару глибоку криницю зі смачною водою. Хазяйка, родом з Гуцульщини, пропонувала нам усілякі добра - включно з самогоном, але ми відмовились, бо у нас всього було повно... У селі є старовинна церква св. Миколая, яку варто оглянути, змурована з пісковику ще в 14 ст.

Далі міст, пред яким можна вийти, і перейти з ПБ на лівий, щоб оглянути руїни замку у Чорнокозинцях (2 пол. 14 ст). За мостом це зробити важче -- береги незручні для причалювання.

18.30 -- Обпливши Чорнокозинці, ми знайшли чудове місце для нічлігу на широкій терасі під порослою лісом і кущами грядою правого берега. Під час вечері святкували 40-ліття Ігора Бонця. Довго сиділи біля вогнища, розглядали зірки і метеоритні потоки.