Уборть 2013

Сплав рікою Уборть (Житомирська обл.)

травень 2013 року

Екіпажі

 

Майя та Володимир Гарбузюки (Львів) «Таймень-2»

Ігор Андрушко та Андрій Судин (Львів) «Таймень-2»

Ігор Мирон, Андрій Штримпл, Борис Гальперін (Львів) «Таймень-3»

Роман Бонцьо і Михайло (Луч-2)

Наталія, Лілія та Віктор Денисюки (Луцьк) «Салют-3»

Алла та Павло Савчуки (Луцьк) «Надувна байдарка - 2»

Палко Сергій (Луцьк) «Надувна байдарка - 1»

 

8 травня

 

9 чоловік вирушили зі Львова 142 поїздом Львів-Київ (21.53) на Олевськ. Вартість купейного квитка 95 грн. Вночі у Сарнах у інший вагон цього ж потягу підсіли троє наших друзів з Луцька. Ще троє лучан о 4-й ранку виїхали власним авто з Луцька.

Прибуття потяга в Олевськ о 6.10.

 

 

 

 

 

 

9 травня

 

Перше, що здивувало нас – це велика кількість комарів на пероні. «А які ж тоді вони на річці?» --подумалось….  І ми пішли шукати ту річку. Від вокзалу навпрошки повз базар до ріки метрів 500.

Парувала спокійна темна вода, підперта порогом, шум якого чути було попереду. Пішли дивитись уздовж лівого берега. Так, справді, є поріг, кілька каскадів. Багато гострого каміння, яке погано видно у воді кольору кави.

Щось дуже не хочеться починати похід з латання шкір, а без цього не обійдеться. Тож вирішуємо речі транспортувати з вокзальної площі до зручної галявини нижче порога – сюди веде провулок від центральної дороги, «московський», здається.

Ним і повертаємось на вокзал, наймаємо за 50 грн буса і повертаємось на вибрану галявину.

 

 

 

9.00. Розввантажуємось, частина групи починає складати байдарки, інша – готує сніданок.

 

 

 

10.00. Прибуває машина з луцькими друзями. Усі за роботу.

 

 

 

12.00 Вирушаємо. Погода чудова, Сонце і 26 в тіні. В руслі повалені дерева, нічого особливого. Течія відчутна. Минаємо залізничний міст за містом, прохід чистий.

 

 

 

13.00 Поріжок біля с. Хмелівка. Зупиняємось для огляду. Можна провести, але краще пройти – рівень води дозволяє. Першим зголосився Роман Бонцьо, без матроса. Пройшов чисто, за ним усі – хто з матросом, а хто без.

Перша мінімальна доза адреналіну цілковито забрала втому від дороги і об'єднала колектив.

 

 

 

16.00 Зупинились на лівому березі за острівком, протока між яким і лівим берегом зміліла, перетворивши його на півострів, де зручно на пісочку розвантажуватись. Короткий підйом вгору стежкою і перед нами чудова галявина, яких тут безліч. Вирішуємо далі не йти – дорога в задушливому потязі була поганою, та й машиною з Луцька теж було не солодко…

Швидко поставили намети, розпалили вогнище і зробили перекус.

Тут ми і почали розуміти нарешті усі особливості Уборті в цей час (іншого ми ще не знаємо): кількість комарів перевищувала усі розумні і нерозумні межі. В Карелії їх було значно менше…

Не зважаючи на спеку, всі вдягнулись з ніг до голови, бажаючі випробовували різні репелленти (усі г.мно – креми, спреї, спіральки, «зірочки»). Сучасні електронні засоби, такі, як спеціальні, ніби «відлякуючі»звуки з планшета, теж не допомагали. Мабуть, місцеві кровопивці ще про них не знають. А раз не знають – і голова не болить… Тут би знадобився мій парашут з дрібнодірчастого перкалю, яким можна було накрити усю галявину… Але він залишився вдома.

Відпочинок на бережку, спокійні бесіди біля багаття якось не складались…

Народ бив один одного по писку, руках і ногах (ось вона, взаємодопомога!), їв стоячи і ходячи. Комарів з чаю, природно, ніхто не виймав – це ж вітаміни…

Після вечері поховались у наметах. Тільки група "особливо стійких" не хотіла лягати спати так рано і коптилась у хмарах диму від зеленого листя. Цієї ж ночі злобні комари випили 1 літр народного цілющого самогону, що був прихований для особливих потреб…  А може це і була особлива потреба – анестезія цілого організму?

Висновок першого дня: надзвичайна природа, чудова річка, хороша компанія. Але як реально боротись з кровопивцями ,не закутуючись у одяг – невідомо.

10 травня.

 

Зранку усе як завжди: ранкова кава, приготування сніданку, швидке згортання табору.

 

10.00 – на воді. Ріка вражає красою – хочеться мало не на кожному вигині ріки вийти і просто посидіти серед розлогих дубів з бортями, чи поблукати березовим гаєм.

 

Перед Сущанами на ПБ -- камінь під пагорбом,  далі --  піщана коса, де ми і зупинились, щоб розшукати джерело з хорошою водою, про яке нас завчасно повідомили. Піднявшись на невисокий пагорб, ми пішли дорогою його гребенем – і помилились, джерела ніде не було видно. Повертаючись назад зустріли нашого Романа, який і показав, що джерело у ярку праворуч від  дороги біля того пагорба. Вода справді смачна.

 

Наступна перешкода – перекат перед  та під мостом у с. Сущани. Про всяк випадок оглянули. Спочатку пройшли перекат перед мостом, потім сходили на морозиво, а тоді по одному під міст і далі…  За селом зустрічаються завали з великих дерев, повалених бобрами.

 

14.00 Перекус на ЛБ у альтанці з лавами. Поруч загріли чай на пічечці, яка працює на шишках і має піддув вентилятором від компа. Досить зручна, особливо для меншої компанії.

 

18.30  Отаборились на ЛБ перед с. Перга. Все було добре….

 

 

 

11 травня.

 

 

06.00 Поки майже усі спали, табір залишив екіпаж Салюта-3 – Наталя, Ліля та Віктор Денисюки, їм конче треба було повертатись до Луцька…

 

 

9.00 Ми ж після смачного сніданку оглянули два мости у с. Перга – новий і розвалений за ним. Слава Богу, дроти, до яких причеплені верші, не заважали проходу, тому пройшли чисто. Далі річка повертає наліво двома рукавами, надувні човни пройшли лівим, каркасні – правим.

Ріка за Пергою змінює характер. Береги стають нижчими, змінюється рослинністью Перед Руднею Хочинською соснові ліси подекуди наближаються до крутого берега

12.00 Наступна перешкода у с. Рудня Хочинська – перекат перед мостом, пройшли  просто по головній течії і під міст. Ми спочатку відвідали місцевий магазин, що через дорогу, поповнили запаси калорій – яких кому бракувало…, зробили фото на пам'ять перед ним і бадьоро рушили далі.

 

Річка знову  змінилась – ліси трохи відступили від берега, за Руднею Хочинською вона тече майше по прямій протягом кількох кілометрів, у воді багато топляка, в основному це дуби. Багато піщаних «дюн», як ми їх назвали,  на закрутах. Оминаючи якийсь миршавий острівець, «Луч» Романа Бонця боком навалився на камінь чи колоду у воді: короткий тріск – і Г-подібний розрив борту, десь 30х30 см. Так-так-так….

 

Поки екіпаж зашивав і клеїв свого вірного коня, на ЛБ під розлогим дубом приготували перекус. Підійшли на трьох байдарках хлопці з Кузнецовська, допитувались, чому у нас немає рулів на байдарках і чому вони обв'язані стропою (байдарки). Ну що їм сказати – звикли ми так…  Далі на ЛБ побачили поламаний підвісний міст, стару борть на дереві, до якого він був причіплений, і, що найголовніше – кілька каменів дивної форми, одне з них у формі крісла. Потім у Львові перевірили – так, це одне з капищ, їх у цій місцевості дуже багато, так само, як і священних каменів.

 

17.00 Перед Майданом Копищенським ліси знову підступають до берега, зустрічаються облаштовані для відпочинку стоянки, розраховані не на водних туристів – з води зупинятись біля  них – проблемно. До берега наближається шоссе, зліва височить пожежна оглядова вежа – пора зупинятись. Ще кількасот метрів – і попереду поріжок- гребінець, за ним метрів за 500 видно міст. Це фініш. Зупиняємось на ПБ перед тим поріжком, тут праворуч у ріку впадає якийсь пересохлий струмок, пляж, місця для палаток хороші, дрова.

Облаштовуємо табір, одразу починаємо розбирати байдарки – сонце ще палить ого-го…

Розвідка доповіла – поруч село, домовились з тракторцем, що підвезе нас до зупинки.

Вечеряємо, вже звично відмахуючись від крилатих любителів народної крові. Щоб ви усі здохли… Після півночі кровопивців значно поменшало, але народ вже не має здоров'я так довго сидіти і розповзається по палатках.

 

12 травня.

 

10.00 – 12.00 Зранку коротке пакування – і усі вже готові. Прибуває тракторець, забирає наші речі і за кілька хвилин ми вже за мостом у Рудні Хочинській. Тут зупинка автобусів, які тричі на день курсують з Копища до Олевська. Домовились з бусиком, який погодився завезти на вокзал до Олевська. 300 грн за 52 км (це рікою, по шоссе менше значно). У Львові дешевше… Нема ради, погодились і невдовзі вже розвантажуємось біля вокзалу. Водій дорогою розповів, що багато протестантів, «вєрущіх», як він сказав, які не п'ють горілку і не палять, мають багатодітні сім'ї. Стало зрозумілим, чому на ріці стільки недоглянутих підвісних мостів і кладок – селяни у деяких селах, які  назвав наш водій, п'ють повально, цілими сім'ями. Роботи немає, крадуть ліс…

Але є села багаті, у тому ж Копищі, як нам сказали, є 80 приватних тракторців. Та й люди у Майдані Копищенському привітні, роботящі і теж небідні.

Обід у кафешці, екскурсія містом. Йдемо через міст у центр, там привертають увагу культові споруди: православна церква, закладена понад 400 років тому і новозбудований римо-католицький храм.  Як ви думаєте, де правлять службу українською мовою? Звичайно, у римо-католиків… 

Повертаючись до вокзалу, біля ріки бачимо порожній постамент. перехожий пояснив, що там стояв бетонний чи гіпсовий олень, біля якого зустрічали сонце місцеві випускники. Після минулорічного святкування вони обламали роги тому оленю і його демонтували зовсім. Ми тимчасово відновили цей славний монумент, створивши рухому інсталяцію «Пам'ятник Оленіну», з покладанням квітів включно.

З хорошим настро.м повертаємось на вокзал. Додому!

Висновки

«Весняна» ріка, дуже гарна. Транспортне сполучення достатнє.  Весною усі перешкоди прохідні (не враховуючи надзвичайні ситуації під час повеней). Багато комарів – потрібні репеленти, протимоскітні капелюхи з сітками. Варто мати більше часу і відвідати заповідник і оте «Камяне село». Ті, хтоо йшов цим маршрутом у серпні, розповідали, що доводилось по два кілометри тягнути байдарки мілиною. Буває...

Крім звичайних карт варто зробити кольорові роздруківки з «Вікімапії». Перешкоди оглядати, особливо, коли є діти і «чайники» -- їх проходження залежить від рівня води, за її відсутності можна добряче подертись.

Відстані

Міст в Олевську - с. Сущани (там, де ріка впритул підходить до ЛБ) 15,5 км - с. Юрове 11 км - с. Перга, міст 7,8 км - с. Рудня Хочинська 5,5 км - с. Майдан Копищенський 13, 6 км        Разом = 53, 5 км

Поріг в Олевську
Міст за Олевськом
Тут на лівому березі є місце для відпочинку з столами і лавами