Стир від Кузнецовська до Зарічного

Стир від Кузнецовська до Зарічного

Сплав по річці Стир

 по маршруту Стара Рафалівка - Зарічне

 

(2 байдарки: Мирослав та Анна Волинські,

Юра Секретта, Володимир Манжеліївський, Іванка Каліцінська).

 

18-24 серпня 2011р.

Річка Стир достатньо сходжена нашими байдарками. 

Починаючи від с. Станіславчик, через Берестечко, Луцьк, аж до Кузнєцовська було здійснено кілька сплавів.

Проте, лишалася крайня північна частина, якою ніхто з "Братства ріки" ще не сплавлявся, та й описів цієї частини не було.

Ніхто не знав, чим порадує нас Стир тут: чи знову багатокілометрові пошуки стоянок і прибережні глибини, чи блукання в очеретах і обноси понтонних мостів та барж, що перекривають річку. Надіємось на супутникові карти, скачані з інтернету Володимиром Гарбузюком та на власний досвід.

Поїзд Львів-Київ (через Сарни) має ряд переваг: по-перше, він перетинає майже всі річки Української Півночі - як от Західний Буг, Турія, Стохід, Стир, Случ, Уборть, Тетерів, а по-друге, в ньому ще лишилися загальні вагони, що робить поїздку значно дешевшою, а відсутність комфорту вже якось можна витримати.

Відправка 19.32 зі Львова - о 02.27 в Рафалівці.

Для пасажирів існує нічний автобус Рафалівка-Кузнєцовськ.

 

Але початок походу - від Старої Рафалівки, а це далі по трасі, близько. В нашому щасливому випадку завзятий байдарочник  Юра везе машиною і речі до річки, і нас від поїзда. Вдається о третій ночі знайти на мості рибака і запитати, де б це розташувати табір? Існує спуск нижче мосту, дуже зручний. Навіщо вже спати? Незабаром світає, над лугами туман, Стир вабить невідомістю.

Проміння дня приносить тільки задоволення: і погода, і річка, і пісочок на дні, і течія потужна! Вирушили о 14 год. Місця для стоянок  є хоча б раз у півгодини. 

Втомлені безсонною ніччю, завершуєм перший день сплаву о 17.30 десь посередині с. Діброва на лівому березі (село далеко від води).

Усі захоплені: вода чистісінька, пісочні бархани на усьому дні ріки, почали сомики ловитись!

 

День другий, 19 серпня.

Риби - багато! Маємо на Спаса першу юшку, а смажену рибу беремо з собою на перекус. Тому випливаємо аж о 13 год. Спочатку річка така ж, як і вчора, є виходи. За деякий час - замість лугів по берегах високі дерева, деякі і в воду попадали, виходів на береги нема. Ріка то широка, то звужується до 15 метрів. Тішить сильна течія, гребти легко. О 15-ій г. перекус в с. Кримному, під дубами, на великому "пляжі".

При потребі могла б тут бути і стоянка, село  не дошкуляє цивілізацією, навіть магазину нема! Бо далі по курсу  знов відсутні гарні виходи з води! Ліс, як майже завжди на Стиру - "міфічний", з'являється на горизонті й зникає, бо річка дурить, петляє геть від нього.

 Почали зустрічатись пісочні високі обривисті береги, порослі соснами. Вийти, глянути на краєвид не вдалось: течія виявилась потужнішою за наші добрі наміри.

Шукаємо місцинку на ніч. Сосновий лісок перед с. Бишляк не підійшов: глибочінь при самому березі, річка як канал. Стали за цим селом, на пасовиську, дрова знайшли у верболозах. Неприємно тільки постійно чути нарікання від місцевих, що рибу в р. Стир постійно вибивають електровудками.

 

День третій, 20 серпня

Знову сплавлялись годину, а виходів так і не було! Аж тоді величезний пляж, лісок, хоч перед ним, хоч за ним табір робити можна, але ми поспішаємо у с. Млинки, куди за наступну годину й допливаємо. Гордо прив'язуємо наші довгі чалки до пам'ятного стовпа: р. Стир ст. Млинки. Екскурсія на міст, яким проходить вузькоколійка.

Рейки з позаминулого століття! Навіть пощастило побачити сам поїзд, який саме о 16 год. минає цю станцію. І ми продовжуємо свою подорож. Під дерев'яним мостом оцим проходимо легко, але майже відразу за ним - понтон з тросом, який  (увага!) висить досить низько над водою .

За годину, о 17-ій,   на правому березі - неймовірна краса, незайманий ліс: дуби, берези. Хоч вихід був трішки вгору, але як же тут не зупинитись на ніч?! Вогнище маємо під розлогим дубом, місця для наметів - одне  краще за інше. Гриби починаються (сироїжки, зонтики), але бездощів'я спричинило неврожай.

 

День четвертий, 21 серпня.

Неділя. І знову риба, риба, риба... Соми, густера, удача у Володі - лящ на три кілограми! Дуже зміцнившись на цій напівднівці, все ж в обід далі рушаємо. І знову з годинку часу виходів нема, потім гостинна річка дарує гарні місцини біля лісочків. Широкі місця знов змінюються вузькими. На поворотах, коли широчінь і вітер, навіть бувають хвилі добрячі з білими гребенями.

На початку с. Новосілки легко провели байдарки під новим дерев'яним мостиком (біля правого берега). Це село відразу відійшло від води, а за ним досить швидко почались Малі Толковичі. Стали трохи за поворотом, (місцева назва "за ципками").

Довжелезний пляж; кицьку-попрошайку годуємо смаженою рибою та ікрою, чемні місцеві закохані приїхали - й поїхали, бо місце зайняте. Доброзичливі мешканці Малих Толкович готують для нас сир, молоко, й грошей не хочуть брати!    

 

День пятий, 22 серпня.

Тепер знову за бортом наших байдарок - глухі береги, навіть без рибацьких стежок... Змогли, нарешті, запливти в затоку, старицю. Враження, ніби пливеш по акваріуму. І ще одна пригода: річка Річиця, ліва притока Стира. Важко було в неї звернути, бо впадає під гострим кутом, долали сильну течію. 

Вода в Річиці дуже чорна, майже стояча. По берегах - вікові дуби, на одному гніздо з шершнями. Оскільки Мирославу з берега вдалось впіймати кілограмову щуку - нас взяв азарт, годину бавились в блесніння прямо з байдарок, додали до улову окуня і малу щучку. Знайшли ще одне чарівне місце: галявину з 400-літнім дубом, під ним рибацький курінь.

Після цього Річиця робиться вузька, заросла. Із задоволенням вернулись на швидку течію рідного Стира. Хвилин 40  - і зупиняємось. На початку села Привітівка річка роздвоюється. Ліве русло йде ближче до села, воно менше, але глибоке. А ми стаємо на острові! Ліщинові посадки мають дають достатньо дров. Володя зробив царський подарунок: купив у місцевих казан раків! Вода настільки чиста, що й налими водяться. Псують настрій тільки хмари комарів, яких ніяка трутка не бере.

 

День шостий, 23 серпня. Обпливаємо Привітівку - дійсно, багато гарних привітних місць для стоянок (Юра нарахував штук з 10!) Річка то широка дуже, то знову звужується і мчить вузьким руслом. Дві з половиною години - і ми в Заріччі. Перед ним річка роздвоюється, треба пливти лівим руслом, ближче до містечка. Знайшлось гарне місце для закінчення походу, розкладання байдарок.

 

День сьомий, 24 серпня.  20 років Незалежності України! Святкуємо! Але сум огортає: останній в цьому сезоні похід - завершено. Найняли фіру, погрузили майно - і на вокзал, де о 14.03 відходить знаменита найдовша вузькоколійка в Європі. Враховуючи, що це саме середа, базарний день -  в цьому "ковбойському" поїзді доволі людно. Але пасажири поступово виходять, на кожній станції їх чекають свої "маршрутки" - вози. Останні години їдемо у вагончику самі.

Примітка: в районі Острівських озер з  поїзда видно великі щити з написами "ловити рибу заборонено!" О 18.20 - станція Антонівка. Кому на Сарни - відразу чекає електричка. А наш поїзд о 23, Київ-Львів через Сарни. Дякувати Богу, похід вдався на славу.

Висновки для побратимів-байдарочників: маршрут Стара Рафалівка - Зарічне надзвичайний! Села далеко від річки, вода чистесенька, пісочні пляжі, ліси, лісочки, ніяких обносів, потужна течія! Уперед!

Анна Волинська