Стир за Луцьком

Стир від Луцька до (майже) Кузнецовська

Нас четверо, двома байдарками.

 

Починали з-під мосту на Красне. Під мостами (усіма за похід) проблем нема. За першим селом Вишковим аж дві труби з каналізацією.

Красива маленька церква над обривом до Стиру в с. Милуші. Байдарочкам пливти чудово, але виходити з них екіпажам  проблемно. Або глибина (на всю довжину весла), або кущі верболозу дрімучі, або просто кручі. Узагальнюючи: виходити, де потічки впадають у Стир або коло крайньої хати у селах. Місця для стоянки треба шукати дуже-дуже заздалегідь!

Наша перша ночівля на гирлі річечки Серня. Здолали болотисту «бухту-барахту», розбили намети на конюшині запашній   і милувались повним місяцем, а вранці купались  у рясній росі. А також  купались в «джакузі», бо річка Серня 100 м вище виривається з труби.

Пливемо далі. Деякі села  з води нам і не видно. Тільки «тарзанки» і рибацькі човни свідчать про населені пункти неподалік. Біля «тарзанок» часто драбини у воді, бо по-іншому нема як вибратись на берег. За Рожищами  зліва гарний пляж, купались. Є джерела, але й хати близько.  Найбільш вдала знахідка, сюрприз, «рояль в кущах», не позначений на карті  це бувший кар'єр ЧІБЕНІ, нині велике чисте пісочне озеро. Це десь після річки Конопельки (пр.притока)  ще з три кілометри. Думали, що чергова ліва притока, звернули  й охнули. На нашу біду були вихідні до Дня незалежності. Тому людно, скутери, човни, гостинні волиняки з ненітратними власними помідорами і не дуже добрий вночі п'яний Саша. Але переваг більше: сосни, ожина, пляжі, рибалка (щука). Здивована мишка, на нірку якої ми навалили гору продуктів (мишачий рай!) 

Але  кличе Стир, літо не жде, вперед! Село Вишеньки з води видно, човники стоять, до хат можна дійти. Між Вишеньками й с.Сокіль, де справа закінчується ліс, де річка робить вправо поворот,  озеро, є нормальний вихід. Мали пригоду  мишка не захотіла розлучатися з продуктами, виявили її присутність після двох годин на воді. З байдарки ніхто не випав, але трохи крику було.

Увага! Навпроти с.Сокіль роздвоєння річки нема, до с. Крижівка не доходить річка (на карті це було). Тривалі пошуки місця ночівлі, невдала спроба вигрузки в болото (жінки протестували й благали). Отже, зупинка «крайня хата» в с.Боровичі. Впіймали сомика. Не можем купити сиру по селах.

 Святкуєм День Незалежності!  Добрий господар «крайньої хати» виніс подорожуючим домашнього хліба і дві тарілки закуски: печінки, м'яса, ковбасок з кабанчика, який ще вчора хрюкав. Дякуємо, бо сили треба було мати, щоб ті Боровичі до кінця пройти! Дві баржі упоперек! Першу легко подолали, прохід справа все ж був, помаленьку пройшли. А друга перекрила повністю річку. Вийшли зліва, по рибацькому човні,(добре, що там був), обнос недалеко.

Нарешті почались пісочні мікропляжі. Коли за черговим поворотом виникає більший пляж, жінки волають від радості: «Піцунда»!!! І категорично відмовляються продовжувати греблю у невідомість.

Ще узагальнення: течія потужна, але не швидка, бо неймовірна кількість поворотів, особливо за Колками. Перед Колками є виходи. Перед Семками гарний сосновий лісок, кручі, є вихід на берег. Зустрічаються відпочинкові зони, бо поруч справа йде траса. Можна спробувати вийти, але боїмось: раптом скажуть платити?

Отже, знову «крайня хата» в с.Куликовичі. Нарешті роздобули сир жаданий. Грошей не хочуть брати! Нас обдарували відром картоплі, молоком, виноградом. Волинь!

Коли вранці, вдало впіймавши жереха, випливли і зробили 12-13 поворотів  все ще були в Куликовичах. За селом гарні виходи. Де хутір Куликовичі (по карті) теж гарний вихід, на березі альтанка, стіл, лави, але тут завжди шаленіють вітри, така місцина. Вже видно купол собору у Ст. Чорторийську. Зустрічаються заплави, старі русла з ліліями водяними. Але, на тихій річці Стир, коли на ширших місцях гуляє вітер  виникають хвилі з білими гребенями!

Село Новосілки, у якому не помітили жодних виходів на берег. Зате засідка  баржа, крутий берег  з одного боку і хащі верболозів з іншого. Вертались до єдиного рибацького човника, через нього, по ньому з акробатичною вправністю розгружались, виносили байдарки. Далекий обнос: через хвіртку на вулицю, тоді  біля магазинів і вниз. Командир будує причал, бо нема як наново загрузитись. Намучились! Тому далі не змогли знайти гідної стоянки, не встигали проти ночі, стали на вигоні, без дров. Примітка: між стоянками нараховано було за день всього 62 повороти! Враховувались повороти не менше 90 градусів.

Останні години походу проходять  під благословенням величного собору у Ст. Чорторийську. Річка то до нього, то від нього, але не впритул, тому не вийшли, не оглянули. Похід закінчуєм під мостом траси Київ-Варшава. Вчасно. Тиждень золотої погоди завершився проливним дощем. Дякуєм Богу за вдалу подорож! Спасибі всім учасникам, і організатору особлива

 подяка за останню подорож літа 2010 року!

 

Пригадувала і записувала Аня Волинська