Стир від с. Щуровичі до с. Перемиль

Стир від с. Щуровичі до с. Перемиль

З 29 квітня по 2 травня тривав перший цього року сплав об'єднаної луцько-львівської команди рікою Стир. Чому саме Стир? Тому що після  Дністра та Стрия з Опором це найближча до Львова ріка, придатна для наших байдарок. Близько від місця старту і до Луцька. Попередні подорожі нею залишили назагал приємні спогади, отож на кілька травневих днів ми втікли зі своїх міст на тихі і чисті води правічної ріки.

Проблема була тільки одна - учасники мали з'їхатись з різних міст у різний час. Тому ми вибрали для старту с. Щуровичі, до якого досить просто дістатись. Крім того, вибрана ділянка ріки, на нашу думку, є найгарнішою на усій ріці.

С. Щуровичі відоме, зокрема, активними діями загонів УПА в його околицях, польським костелом, збудованим перед війною 1939 року, служба Божа у якому відбулась тільки один раз - під час освячення храму, пам'ятниками різного часу на площі села.

 

 

Екіпажі

 

1. Майя та Володимир Гарбузюки, Віктор Денисюк ("Салют-3")

2. Юрій Секретта, Ондрас Штримпл, Наталя Денисюк ("Таймень-3")

3. Богдан Кошик, Вадим Рибін ("Салют-2")

4. Аня та Мирослав Волинські ("Таймень-2")

5. Алла та Павло Савчуки ("Таймень-2")

 

 

29.04.2012

 

Перші п'ять чоловік з п'ятьма байдарками приїхали у Щуровичі 29 квітня під вечір, зупинились на ПБ перед автомобільним мостом. Тут рівна і чиста галявина, хороший спуск до води. Вода для пиття - з протилежного боку мосту перед парканом першої хати. Машину ("жигуль" з причепом) ми теж залишили на цьому обійсті.

Погода встановилася чудова. Ми ще не знали, що востаннє тридцятиградусна спека у цей час зафіксована була 50 років тому...

Часу вистачило і на приготування вечері, і на складання кількох байдарок.

Дивно, але в кінці квітня рівень води дуже низький.

 

30.04.2012

 

Після сніданку склали усі байдарки і стали чекати "гостей" - екіпажі з Луцька та Львова. Хоча 1-ше травня у Львові ніхто не святкує, але частину рейсів маршруток відмінити не забули. Тому двоє хлопців добирались зі Львова (АС 2) автобусом до Лопатина, звідти до с. Сморжів за пару км від Щуровичів, звідки наш Юрій забрав їх машиною. Лучани ж доїхали спокійно до Берестечка, звідки найняли за 65 грн таксі і за півгодини доїхали лівим берегом до нас.

 

Опівдні вирушили і за дві години були біля крутого берега ріки неподалік с. Гектари, добре нам знайомого. Тут зупинились хвилин на 10, сфотографувались і пішли далі.

Цього дня  здивував чоловік, що ледве стояв серед білого дня на ногах біля машини (не від вітру). Поруч з ним у шезлонзі сиділа його "дама серця". Побачивши байдарку Богдана Кошика, яка йшла першою, він уявив себе королем або шахом цієї місцевості і з присутнім цим категоріям громадян благородством подарував екіпажу з машини дві пляшки хорошої горілки. "від львівської політехніки". Хотів ще оберемок ковбаси, але не дійшов до берега. Хороша та Політехніка - там не навчать студентів поганому... Шкода ковбаси...Ми вже чули її запах...

Пройшовши від 9 км зупинились на нічліг на ПБ перед с. Кутрів, що на ЛБ. Тут невелика протока за десяток метрів приведе до маленького озерця, звідки видно стіл з лавками під дубом перед невеликим, вкритим лісом пагорбом, до якого веде лісом дорога. Біля столу і вздовж лісової дороги ми і поставили свої намети.

 

Вечеря вдалась на славу, особливий ентузіазм у частини народу викликала оголошена подружжям Савчуків "домашня тушонка", а традиційні вечірні посиденьки довго підтримувались "духом пшениці" від політехніки, який якісь нелюди невдячно назвали "зеленим змієм"...

 

Цього  і  наступних днів подружжя Денисюків і Савчуків зробили багато гарних фото та відзняли відео.

 

01.05. 2012

 

Зранку ми не могли одразу хапатися за весла - о 12.30 до Берестечка, купол церкви якого вже виднівся за кількома вигинами Стира, мала доїхати зі Львова Майя Гарбузюк, яка добиралася єдино можливим, хоч і довгим, маршрутом: Львів-Горохів і далі Горохів-Берестечко.

Наш слідопит Ондрас Штримпл ще зранку наслідопитив занедбану ракетну базу, згадки про яку можна побачити у Вікімапії. Отож більша частина команди пішла за ним відвідати ту міфічну базу. Чому міфічну? Тому що вона намагалася сховатися від орлиного погляду нашого слідопита. Намагалася, але не змогла. Коли блукання лісом закінчилось,  ми побачили бетоновані дороги, що нікуди не вели у різні боки. Де-не-де траплялись фундаменти якихось споруд. Цеглу, що була над ними, дуже миролюбне населення навколишніх сіл розібрало по хатах. Думаємо, не один хлів збудовано з колишньої гордості СРСР. Мабуть, маршал ракетних військ дико матюкався десь там, у царстві Аїда.

Місцевий дядько, який якраз віз фірою шматки бетонної дороги, щоб вимостити свої подвір'я, розповів нам, що за якихось 500 м є бункери, де і зберігались оті страшні ракети. Оскільки навіть за 40 хвилин ми не змогли пройти "500 метрів", більшість повернула до табору. Побачити "святая святих" змогли тільки найнаполегливіші: Віктор та Ондрас-слідопит...

Природно, ми згаяли забагато часу і тому Віктор та чоловік Майї Володимир першими вирушили до мосту в Берестечку, де вже вона чекала на них годину.

 

 

 

Невдовзі в Берестечку була вже уся команда. В центрі міста біля мосту браконьєри ловили забороненими знаряддями рибу. Жодної інспекції, за їхніми словами, вони з дня народження не бачили... А ми, наївні, писали листа до обласних рибінспекцій про дозвіл йти рікою під час нересту...

Ось і гирло ріки Пляшівки, на берегах якої відбулась відома битва.

Підходимо до с. Пляшева, протока, що вела під сам берег, пересохла. Ми йдемо далі - усі вже бували свого часу  у музеї.

 

За кілометр зупиняємся під вкритим лісом пагорбом ПБ. Тут альтанки з столами та лавами, навіть туалети у лісі. Тому багато машин. Поки на диво-пічці Павла Савчука готувався перекус, Юрій Секретта та Володимир Гарбузюк махнули вниз по течії та за 2 км знайшли хороше місце на ЛБ. Тут ліс, що суцільною смугою вкриває ЛБ, востаннє наближається до ріки. На крутому беріжку - знову стіл з лавами, напиляні рибалками дрова, дерева, повалені злобними бобрами, -- але ніко-о-о-го! ОГО-ГО!!!

 

Запам'ятався суп з плавлених сирків (ніколи не думав, що ЦЕ можна варити), смачний. Автор - Павло Савчук.

Король усіх непитущих рибалок Мирослав Волинський, відомий у вузьких колах як композитор (це ж якась будівельна професія, правда?) був у паніці: під нашим берегом нерестилися тисячі (за його словами) риб (я не бачив жодної). Отож він зробив з шматка якоїсь сітки і кількох патичків рамку, прив'язав її до патика, а на дно поклав велосипедну педаль, що валялась неподалік (для того, щоб конструкція не вспливала). Проте риба тільки злякалась цієї страшної велокомпозиції і нізащо не хотіла ловитися на таке халявне і принизливе  для неї знаряддя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зате була на висоті (буквально) його дружина Аня. ЇЇ ліхтар, який підвісив за допомогою "моркви" адмірал над столом, відмінно світив нам кожного вечора.

Місце сподобалось. Це означає - ми ще сюди повернемось.

 

02.05.2012

 

Зранку  - на воду.

Ріка Стир надзвичайно мальовнича у цих околицях. Подекуди до води підступає ліс, на невеликому пагорбі (ПБ) села Вербень стоїть старовинний кам'яний хрест - за словами місцевого мешканця тут колись був монастир (проте жодної згадки перо нього в інтернет-джерелах не знайдено).

За півтори години, на жаль, вже фінішуємо  з лівої сторони "Панської гори" у с. Перемиль. Недалеко автобусна зупинка. Автобуси у напрямі Горохова (на Львів) та прямо до Луцька.  Розбираємо байдарки. Більшість вирушає автобусами додому, наш "начальник транспортного цеху" Юрій Секретта попутками повертається за нашою машиною до Щурович.

Насувається гроза. Ось чому так парило. Проте ми "проскакуєм між краплями" і швидко потрапляємо додому - до Львова і Янова під Львовом.

 

Дорогою додому робимо висновки: погода була чудовою, "чайники" виявились комунікабельними та "гребабубельними", травнева вилазка усім запам'ятається.

Пройдена ділянка р. Стир якнайкраще пасує для походів вихідного дня. Гарні краєвиди, спокійна ріка, історичні пам'ятки, грибні ліси, рибні місця не залишать нікого байдужим. Бажано не починати сплав у суботу, коли деякі стоянки можуть бути зайняті рибалками та відпочиваючими. Доїзд рейсовим транспортом, особливо зі Львова і до Львова - доволі довгий та складний, займає десь від 5 до 7 годин (з пересадками) в один бік.  Але хіба це завада для справжнього байдарочника?

 

 

Відстані

 

с. Щуровичі - берег навпроти с. Гектари - 9, 5 км

Берег навпроти с. Гектари - Берестечко - 10,7 км

Берестечко - ур. "Камінчики" за с. Пляшева - 12,0 км

"Камінчики" - с. Перемиль -9,0 км