Смотрич - Дністровська ГЕС

Смотрич - Дністровська ГЕС

25 липня - 4 серпня 2013 р.

 

Маршрут вибирали не випадково - 2010 року ми вже побували у Бакотському скельному монастирі і дуже хотіли відвідати його знову а також продовжити нашу мандрівку до ГЕС. Вивчаючи мапи, ми звернули увагу на затоплені водосховищем долини річок, що впадають у Дністер, починаючи від Смотрича. Цікаво було б відвідати ці долини, подумалось. І наші сподівання не були марними.

Стартова точка - с. Шутнівці на Лб р. Смотрич, кілометрів з 10 нижче Кам'янця-Подільського.

 

Перший день

 

Зі Львова автобусом Львів - Могилів-Подільський, що вирушає о 8 ранку з автовокзалу на вул. Стрийській виїхали до К.-Подільського. Квитки купували заздалегідь у касі на вул. Винниченка. Місця вибрали у задній частині салону, щоб за потреби завантажити їх речами. Багажні  квитки не брали - дали водієві 50 грн за перегруз, бо ми зайняли увесь багажник і частину салону. Водій поставився з розумінням, за що йому окреме спасибі.

У Кам'янці були о 13.30, їхали повз фортецю і зайвий раз нею помилувалися... На автовокзалі найняли рейсовий бус, який погодився після повернення з свого рейсу на Устя підкинути нас за 200 грн до Шутнівців.

Ми їхали вперше у Шутнівці і не знали, чи є там зручний пологий спуск до ріки/ Водій, хоч і місцевий, цього теж не знав. Якби не сільські жіночки, які розтовкмачували йому, боягузу, що дорога цілком добра, він би викинув нас кілометри за два від води, а так - тільки за 600 метрів. Ми кількома ходками повз церкву, біля якої повернули наліво, дістались гарного бережка з металевим помостом для рибалок і далі, де за хатами-дачами стоїть занедбана селянська хата і стайня, розташували наш перший табір. Галявина велика, краєвиди чудові, спуск до води хороший, малолюдно. (48 36' N 26 37' E)

Перекус, таборування, складання байдарок, розвідка місцевості з фотографуванням, вечеря. Програма першого дня виконана!

 

Другий день.

с. Шутнівці - с. Устя 10 км, с. Вороновиця - 4 км, Залізничний міст - 7 км, гирло р. Мукша за с. Вел. Слобідка - 4 км, мала затока на ЛБ р. Мукша - 1 км (разом 26)

 

Згорнули табір і вирушили о 10.30. Як на перший день це добре. Затоплений каньйон Смотрича поступово розширюється, на ЛБ подекуди місця для стоянок. Неподалік від гирла - залишки якоїсь залізобетонної конструкції, ймовірно, залишки давньої малої ГЕС або млина. У місці впадіння в Дністер на ЛБ причал, від якого курсує паром до с. Вороновиця, і база на березі, за нею пляж, на якому ми і перепочили перед Дністром. Спека і купання.

Прямуємо на берег Вороновиці, бачимо, що за три роки, що проминули після нашого останнього тут перебування на березі з'явилось багато дач-новобудов. Так, до речі, уздовж усього берега водосховища. За останніми хатами Вороновиці ще є місце, де можна поставити палатки метрів за 50 від берега. Але нам далі - знову під ЛБ у довгий семикілометровий поворот до високого залізничного мосту на Ларгу, який усі з нетерпінням виглядають - за ним треба шукати нічліг. За 1-2 км до мосту перекус на ЛБ. Ось і міст, за ним гирло ріки з дивною назвою Мукша, куди ми дійшли, борючись з уже чималою хвилею. Тут, у с. Вел. Слобідка, теж можна починати сплав. Сільські хати контрастують з приватними базами відпочинку і "хатинами" у стилі "Межигір'я". Біля причалу "круїзний лайнер" виробництва 70 рр. минулого століття з відпочивальниками, який привітав нас гудком (карась-матрасник, ми тобі не колеги). Ми йдемо далі - на мисок ЛБ, де серед кущів гарне місце під старою аличею. Місця достатньо, дрова треба пошукати, вихід  на берег багнистий - скупатись не вдалось. сходили однією байдаркою на  розвідку далі вглиб Мукші. За правим поворотом стоять рибалки, далі вже не хочеться..., повернулись. Стоїмо тут, вже 19.00. Назбирали сливок, аличі, яблук на компот. Все було добре, особливо на базі неподалік, де усю ніч гуділо весілля. Вночі прокинулись від феєрверків. Та-а-ак, непогано. Щоб у вас все було добре....І унас.

 

Третій день

Гирло Мукші - гирло Баговички 2,5 км, с. Нагоряни 6,5, дачні кооперативи на ПБ 6 км, каплиця з джерелом на ЛБ біля с. Субич 6 км, пляж у сосновому лісі на ЛБ 3 км (разом 24 км )

 

Стартуємо 10.10. Шукаємо наступну атракцію - гирло річки Баговички. Йдемо вздовж крутого і високого ЛБ. Ось і воно, причаїлось за мисом. за 2 км від гирла Мукші. Спочатку ми скептично поставились до неоковирної назви "бухта ваз" і сміялись, шукаючи той ВАЗ. Але зайшовши вглиб річки-баговички, усе зрозуміли. Вітер і вода справді утворили з каменю гарні, майже античні, колони з капітелями, подекуди відокремлені від основної скелі. Ретельно тут усе оглянувши, поспішаємо до виходу з гирла, добре, що воно невелике.

Кілометр за гирлом Баговички на ЛБ скелі, що здалеку нагадують зруйнований замок - це перша велика товтра на цій ділянці. Віднедавна ця і наступні товтри увінчані українським прапором, що, звичайно, приємно.

На правому березі протягом кількох кілометрів тягнеться село Макарівка. Як і усюди, виходів на  берег мало - приватні причали - дебаркадери etc, Біля одного такого дебаркадера ми зупинились, щоб поплавати і відвідати місцевий магазин. Воду набрали у крайній хаті, магазин недалеко. Неприємно вразив занедбаний стан як магазина, так і його подвір'я - засмічені хащі. Ціни високі, вибір малий.

Йдемо далі. За с. Нагоряни на ПБ знову мальовнича товтра -- піраміда з окремо стоячою перед нею скелею. Ще три роки тому ми хотіли на неї вилізти... Спробували знову -- під товтрою праворуч є затока і вихід на скелю. Ми оглянули його і вирішили не підійматись, бо виходити треба по черзі, а підйом крутий, що в сумі сайме забагато часу... Жаль, але йдемо далі... На ЛБ є місця для стоянок. Ми тут колись днювали. Коли на ПБ закінчуються скелі -- з'являється затока невелика, над нею протягом щонайменше кілометра будиночки дачних ділянок, ще одна мала затока після закінчення повороту налраво - і будиночки закінчуються. Понад затокою бар з лавками, і, здається, прокат якихось плавзасобів. На протилежному кінці затоки в кущах БП ми влаштували перекус (в лісі стояли машини) і після нього вирушили до Траянових валів, що йдуть на ПБ вгорі над кооперативами. Для цього ми пішли від затоки біля бару вгору дорогою, а коли побачили грунтову дорогу зправа, яка йде паралельно основній, звернули на неї і ще за 500 м побачили криницю. накриту металевим дашком. Невисокий продовгастий вал. що йде паралельно дорозі, і є залишком Траянових валів - фортифікаційної споруди часів римського імператора Траяна.

Вода з криниці дуже смачна, криниця, вочевидь, щонайменше стояла тут, обкладена каменем, ще до будівництва Траянових валів.

Назад повертались лісовою дорогою у тіні дубів, яка веде паралельно основній до затоки біля бару. О 16.00 вирушили далі. ПБ далі пологий протягом кількох км. Йдучи вздовж нього, навпроти с. Субич, бачимо багато місць для стоянок - але вони зайняті, бо ж -- вихідні.

Ми ж навпаки -- рушили до підняжжя гори з каплицею на ЛБ у пошуках води. Справді, під горою -- скельна поличка (для виходу однієї людини з байдарки). Вечоріє -- і ми поспішили далі вздовж ЛБ до відомого нам з попереднього походу довгого зручного пляжу під сосновим лісом. За сорок хвилин ми біля нього.  Весь пляж виявився зайнятий автомобілістами з наметами, і ми, зорієнтувавшись, вибрали доволі відлюдне місце на високому березі на самому початку цього пляжу. Мачетою зробили в підмитому водою березі сходинки, байдарки залишили внизу, а на горі в молодих соснах розташували наш табір, готуючись до днівки.    

 

Четвертий день

Днівка

 

Нашою метою того дня було відвідати каплицю над джерелом у с. Субич, печеру під нею, товтри дорогою до неї. І, звичайно, просто відпочити на березі і у воді.

Розділившись на дві групи, ми почергово вирушили до Субича дорогою, що йде від пляжу вгору. Дорога нескладна. За пів години ми вже нагорі за межею лісу. Відвідуємо першу та другу товтри, фотографуємось, з острахом поглядаючи з кручі додолу, і прошкуємо до каплиці св. Магдалини на краю села над урвищем -- її ми бачили з води. Обійшовши каплицю зправа потрапляємо на джерело під камінним хрестом. Скуштувавши його водиці, обходимо каплицю зліва, де теж є джерело, що стікає у бетонний жолоб, розділений надвоє. За жолобом невелика лавка. Тут ми теж перепочили і спустились вниз стежкою, що йде від жолоба, шукаючи прохід до печери чи печер, про які ми чули. Та, на жаль, одразу їх виявити не вдалось, а більше часу присвятити їх пошукам ми не мали - у таборі нас чекали товариші з другої групи. Кілька фото і повертаємось. Дорогою назад за селом у занедбаному садку бачимо сливки та абрикоси, що встелили землю. Зробивши запас на компот, ми позначили це місце для товаришів і спустились додолу. Наступна група вирушила у саму спеку...

Наш пообідній відпочинок перервала голосна музика. Ми вже звикли до цих алкогольно-пароплавних екскурсій, що шастають Дністром під акомпанемент "Владимирского централа", але усе було ще гірше -- пароплавчик з відпочиваючими на ньому трьома десятками пузанів причалив метрів за 50 від нашої стоянки... Пузані купалися, пили горілку і вітали один одного з дві години, після чого забралися геть на свому іржавому "Титаніку". Керував ними якийсь чернівецький депутат від Партії регіонів, якого вони увес час славили.

А на нашому святковому столі з нагоди св. Володимира та Дня військово-морького флоту України був борщ, макарони по-флотськи і найсмачніший у світі компот із здобутих фруктів. До кави - коньяк, а до борщу ... самі знаєте що.

 

П'ятий день

Пляж - с.Дністрівка 7,8 км, гирло р. Студениця 3,7 км, "піонертабір" на Бакоті 7,8 км (разом 19,4 км)

 

Після сніданку нарешті побачили щойно спійманого великого -- на людський зріст -- сома вагою 30 кг. Усі збіглись до героя-рибалки, але потім поступово розійшлись -- дівчатам, а може й усім, було жаль рибини, яка хапала ротом повітря на субицькому пляжі.

Як завжди. о 10-й вирушили.За дві години ми вже йшли вздовж іншого пляжу: біля соснового лісу під с. Рогізне. Тут теж всюди відпочивальники на машинах. Тому ми проходимо до кінця пляжу до невеликої чистої затоки, де дорога круто веде до села. Тут під деревом столик і лавки - якраз на нашу компанію. Довго купались і перекусували, ходили в село поповнити запаси. Коли о 16.00 спека трохи зменшилась, пішли далі.

Тримались лівого берега, бо за кілька км гирло річки Студениці, яке хотіли відвідати, очікуючи чергових див. І вони не забарились... В гирлі Студениці під її правим берегом (а водосховища лівим) під тінистими деревами помічаємо щось у воді. Ось тут, і тут, і знову тут, і на березі під кущами... Це надмогильні пам'ятники кладовища затопленого села Студениця.. Наш радісний щебет замовк, далі у річку усім перехотілося заходити.

Розвертаємо байдарки і прямуємо вздовж скелястого лівого берега. Далеко попереду вже видно біляву пляму бакотської скелі.

Перехід від Студениці до вже відомого нам дитячого табору у бакотській затоці тривав дві години. Цього разу Бакота була до нас ласкава - хвилі були невеликими.

О 18 годині ми вже у таборі, де одразу займаємо "своє" місце після розмови з незамінним хазяїном бази Юрієм Васильовичем. Оплата (для свого брата-байдарочника) дуже помірна. Господар сам не раз ходив у категорійні походи...

Між двома заїздами людей на базі було мало, ми зайняли велику галявину з місцем для вогнища, камбузом і струмком джерельної води, що перетинав наш бівуак.

Купання, вечеря, неймовірні бакотські краєвиди - все як у людей...

 

Шостий день

Днівка

 

День був насичений. Зранку екскурсія до решток монастиря зручною стежкою, що веде до нього з табору. Біля верхньої частини монастиря, на горі, ми зустріли науковця, дослідника древньої Бакоти Тараса Горбняка. Він, народжений у ще не затопленій Бакоті, довго і цікаво розповідав нам історію краю. Ми придбали у нього книгу "Давня Бакота", яку рекомендуємо прочитати усім, хто побував або планує побувати у цих краях.

(Горбняк Т.В. Давня Бакота.- Кам'янець-Подільський: ПП "Медобори-2006", 2009.- 160 с., іл.).Продається у книгарнях Вінниці, Дніпропетровська, Львова, Запоріжжя, Івано-Франківська, Києва, Луцька, РІвного, Харкова, Хмельницького, Чернівців.

Поки ми ходили, хитрий черговий Ігор (він же - завгосп) наварив капустяних листків, і заставив кращу частину нашої команди наробити голубців. Вони були прекрасні (голубці) і одразу чомусь зникли, хоч робили їх у відрі.

ПІсля поїдання голубців настала відплата - після сильного вітру невелика, але дууууууже бадьора буря з дощем і громом. Нашим двом екіпажам, які складали байдарки, бо тут закінчили свій похід, довелося дуже швидко працювати.

Фотографували великі хвилі в затоці і захід сонця. Через негоду розійшлися швидко після вечері. Від'їжджаючі домовились з господарем бази про машину, яка закине їх до зупинки на трасі Стара Ушиця - Кам.-Подільський.