Случ

Околиця Новограда-Волинського. На протилежному березі між двома мостами – зручне місце для старту

Хлопчина з берега: "Куди пливете?!"

Ми: "До Са-а-арн!"

Пацан:"А чого-о-о!?"

Ми: ...  (задумались. Дійсно, чого?)

 

Сплав рікою Случ

(м. Новоград-Волинський - м. Сарни)

 

Автор: Володимир та Майя Гарбузюки

 

Довжина маршруту -- 168 км.

Похід тривав з 8  по 21 серпня 2009 р. 

 

Ідея походу

Хотілося: а) побачити ріку Случ, про яку стільки чули; б) вивести групу, в якій підросли нові матроси і капітани, на трішки складнішу воду.

Маршрут вибрано після вивчення усіх доступних джерел.

Найкращим звітом ми визнали звіт Олени Гонтарь та Володимира Каушана (Запоріжжя). Їм велике спасибі. Особливо знадобилась таблиця з даними GPS- навігатора.

 

Склад групи

1. Володимир та Майя Гарбузюки (Таймень-2).

2. Мирослав та Анна Волинські ("Салют-3").

3. Ігор Андрушко, Світлана Максименко ("Таймень-2).

4. Росін Валджиєв, Уляна Крук ("Катран").

5. Роман Бонцьо, Настя Волинська ("Луч").

6. Богдан Литвин, Орест ("Салют-3").

7. Юрій Секретта, Людмила Найдьонова ("Таймень-3").

8. Юрій Волинський, Маріанна Ластовецька              ("Таймень-2").

 

Транспорт

Зі Львова до Новограда-Волинського "Газеллю" доїхали з вантажем 5 чоловік, решта - поїздом Львів-Луганськ, відправлення уночі о 01 год. 09 хв., прибуття до Н-Волинського -- 07 год. 37хв.

 

Перший день (9 серпня, неділя)

Першою вночі приїхала "Газель", що вирушила зі Львова о 21 год. напередодні. Її пасажири розклали вогнище і грілися біля нього. Зранку машиною забрали з вокзалу другу групу.

О 8.30 ранку команда зібралась у таборі, місце для якого вибрали ще дома за допомогою "Google Earth" на околиці міста між двома мостами - залізничним і автомобільним. Праворуч авт. моста є з'їзд і грунтова дорога веде до низького лівого берега. Правий берег навпроти -  високий, з гранітними скелями (розмальованими дикунами).

Протягом дня здійснили екскурсію містом, закупи харчів на базарі, склали байдарки та пішки розвідали проходження першого порогу (кілометрів 2,5 від табору). Купались. Вночі чомусь було дуже холодно.

 

Другий день (10 серпня, понеділок)

Старт об 11.00. Течія дуже повільна. Через півгодини -- перший поріг за червоним млином на лівому березі. Попереднього дня з млина побачили, що поріг можна проходити, але через дуже низький рівень води пошкодували рвати на гострому камінні наші байдарки. Зупинились перед порогом на правому березі. Вздовж ріки між деревами покручена стежечка, якою дуже незручно переносити човни. Тому після першої усі інші байдарки добровольці, одягнувши спасжилети, порожняком провели вздовж правого берега, іноді -- по шию в воді. Речі перенесли і пішли далі. Перекус -- біля греблі картонної фабрики у с. Чижівка. Гребля, яка за більшої води повністю нею покривається, зараз суха - можна вільно ходити групою. Після перекусу розвідали річку до автомобільного мосту (150 м), після чого зробили короткий обнос (метрів 50) і спустили байдарки перед довгим острівком. Чи видно острівок при більшій воді - не знаємо. Острівок пройшли лівим бортом і перед мостом з лівого берега у байдарки посідали матроси. Автомобільний міст проходили по центральному зливу. Після моста за 500-600 м -- рукотворна гребелька, чистий прохід зливом під лівий берег.

Далі ріка була вкрита водоростями, долаючи які ми зупинились на впадінні правої притоки Случа -- р. Вершниця, яку тут називають Чорною річкою. Біля впадіння - чудове місце для стоянки і купання. Дрова у лісі за 500 м. Вода - з Вершниці, чиста. У Случі в цьому місці було багато раків під камінням. На лівому березі Вершниці, у полі -- старий дот оборонної "лінії Сталіна", невеликий.

 

Третій день (11 серпня, вівторок)

До табору прибув ще один учасник. Він добирався потягом до Н.-Волинського, а звідтіль маршруткою до мосту через Случ до с. Чижівка, далі просто йшов правим берегом. (Цей маршрут взагалі краще починати від с. Чижівка, зекономивши час на обносах першого порогу і греблі в Чижівці. Біля авт. мосту в Чижівці є багато місця для табору і спуск до води метрів 200 від мосту вправо (на лівому березі)).

Вирушили о 12.30. Пройшли кілька годин -- і зупинились. 

Перед с. Ходурки на правому березі до води спускається струмок (цього літа він пересох, але вгору по його течії перед автомобільною дорогою є криничка-копанка з чистою водою). В цьому місці автомобільна траса найближче підходить до берега, а нам треба було зустріти ще трьох львів’ян. Дуже зручне місце для табору - величезна галявина, дрова у лісі вздовж дороги, можна купатись і рибалити.

Намети поставили великим півколом. Увечері влаштували дискотеку.

 

Четвертий день (12 серпня, середа)

Зранку чергові зварили смачну мамалигу (кукурудзяна каша), після чого частина групи пішла на трасу зустрічати прибульців. Прекрасний мобільний зв’язок дуже допомагав - ми знали кожні півгодини про їхнє пересування. З собою взяли весла - для сигналізації водієві автобуса - чим немало здивували водіїв машин, що проїзжжали повз. Автобус справді зупинився. Нагодувавши нових колег, о 12 вирушили під невеликим дощем. Десь за годину дійшли до греблі в с.Курчиця, де колись стояв млин. В центральному зливі невелика пінна бочка, яка за великої води буде значно більшою. Байдарки зупинились за 50 м на пляжі правого берега. Оцінивши перешкоду, вирішили проходити - в руслі каміння немає. Частину речей і матросів вивантажили на пляжі, байдарки зачохлили фартухами чи п\е і по черзі без пригод пройшли. О 15.00 зліва побачили гирло р. Церем (про неї також довідались з нету), зайшли в нього і, не зважаючи на невелику глибину, пройшли вгору метрів 300 - поки дозволяв рівень води. Далі ріка перегороджена поваленими деревами, як з'ясувалось, це зробили не люди, а бобри, чому ми несказанно зраділи. Тут на поличці правого берега перекусили і пройшли кількасот метрів вгору по течії Церему. В руслі повно різнокольорового каміння, місця первісної краси і досить безлюдні. На березі лежала лисиця, на жаль без ознак життя, але й без видимих ушкоджень (руками ми до неї, звичайно, не торкались...). Хотілось тут залищитись надовше... Але о 16.00 ми пішли далі і дійшли до другого порогу десь о 18.00. Розвантажились на лівому березі, де уздовж берега йде дорога. Перенесення речей і човнів сумістили з розкладанням табору за порогом на місці виселеного колись села Любтів. Через низкьйи рівень води пройти поріг на "Тайменях" було нереально. Довжина обносу -- метрів 200. Одразу за порогом камінь, на якому завжди сидять або стоять рибалки і де по-чорному клює. Ми бачили не одне відро риби... Воду везли з собою і брали тут з ріки. Криничку, про яку нам казали рибалки, що вона є десь там поблизу серед залишків старого села, ми не знайшли - будемо ще її шукати наступного разу. У здичавілих садках нарвали яблук, грушок і слив. Купались у водоспаді на порозі. Місце досить людне (рибалки на машинах і мотоциклах).

 

Табір