Сплав ріками Іква та Стир

від Дубно до с. Вербаїв перед Луцьком

30 квітня -- 4 травня 2014 року

     Вісім екіпажів по два чоловіки, шестеро з Луцька, один - з Червонограда Львівської обл., усі інші - зі Львова та околиць.

Плавзасоби -- дві "надувнухи", один "Салют - 2" -- ветеран, два "Таймені - 3", чотири "Таймені - 2" з новими нерісівськими шкірами

Ось і ГЕС. Спочатку треба оглянути. Оглядаємо, вибираємо місце, переносимо речі і човни. Хтось дуже хоче їсти, хтось - просто відпочити.

30 квітня.

Зі Львова електричкою до Дубна, по обіді розташувались на станції спортсменів - човнярів за замком. Поставили палатки на траві, розклали байдарки, повечеряли.

Зранку приїхали друзі з Луцька.

1 травня

Вийшли, як і планували, о 12.00. Перші кілометри ріки - прямий канал, згодом русло повертається до нормального стану. Береги у верболозах. Перешкоди незначні - кладки якісь, мостики...  Ріка десь метрів 8 шириною, рівень води, як на початок травня, дуууууже низький, але значних мілин немає.

У селі Добрятин влаштували перепочинок - оглянули свердловину, з якої протягом 30 років б'є струмінь холодної води. Раніше вона була на березі, але з часом опинилась у воді. Тут, кажуть місцеві, мали будувати санаторій (місце справді дуже гарне), тому зробили свердловину. Та, на жаль, вода у ній з відчутним запахом сірководню - для пиття не дуже... На березі занедбана стара хата, оглянули її.

За Добрятином перед високою горою правого берега зручний вихід, столик під деревали, тінь. Тут і зробили перекус.

Ми жваво розгорнули табір, набрали води у лікарняній конюшні, вечер я теж не забарилась. Разом з нами вечеряли і двоє наших друзів, що мандрували машиною неподалік. Ім дехто героїчно віддав свою палатку і спальник, а сам мерз до ранку у іх дууууууже малолітражці... Вечеря була веселою, проте біля вогнища не було нічних посиденьок -- перехід водосховищем проти зустрічного вітру стомив народ.

2 травня

Стартували о 10.30.

Спочатку переправились на протилежний берег, де оглянули пагорби Муравиці. До них можна дійти байдарками впритул. Берег твердий, що на Ікві не часто.

Ми жваво розгорнули табір, набрали води у лікарняній конюшні, вечер я теж не забарилась. Разом з нами вечеряли і двоє наших друзів, що мандрували машиною неподалік. Ім дехто героїчно віддав свою палатку і спальник, а сам мерз до ранку у іх дууууууже малолітражці... Вечеря була веселою, проте біля вогнища не було нічних посиденьок -- перехід водосховищем проти зустрічного вітру стомив народ.

2 травня

Стартували о 10.30.

Спочатку переправились на протилежний берег, де оглянули пагорби Муравиці. До них можна дійти байдарками впритул. Берег твердий, що на Ікві не часто.

Кілометра за півтора на л/б є лікарня і лісок,  між ними і рікою - чистий беріжок. Тут і зупиняємось. На протилежному березі видно пагорби -- це пам'ятка археології під охороною закону (нарешті ми знайшли в Україні місце де він діє) -- прадавнє городище Муравиця, згадка про яке є у літописах. (Городище літописного міста Муравиця (смт Млинів, правий берег р. Ікви) – пам’ятка археології (2 тис. – 10 ст. до н.е., 9 – 13 ст.))

Помалу розгортаємо ковдру малинського водосховища. Вітер в обличчя. Міст, прохід чистий.